Війна – це протистояння людини своєму великому вчителю – природі.
На війні все зрівнюються в ймовірності смерті.
Війна – це психоз, породжений чиїмось невмінням прозрівати взаємини речей. Наші взаємини з ближніми своїми. З економікою, історією. Але перш за все – з ніщо. Зі смертю.
На війні результат менш, ніж в будь-якому іншому справі, відповідає очікуванням.
Війна – це розкіш, яку нині можуть собі дозволити лише малі нації.
На війні брехня покликана охороняти правду, тому брехні завжди більше.
Війна – це занадто серйозна справа, щоб довіряти її генералам.
На війні немає місця дружбу. Важлива тільки перемога. Перемога за будь-яку ціну.
Війна – це спочатку надія, що нам буде добре, потім – очікування, що їм буде гірше, потім – задоволення тим, що їм не краще, ніж нам, і нарешті – несподіване відкриття, що погано і нам, і їм.
На війні немає невинних, є тільки живі і мертві, і у кожного з них своя вина.
Війна – це спосіб багатих людей захистити свої інтереси, посилаючи дітей середнього і бідного класів на смерть.
На війні нічим не варто нехтувати.
Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумніше.
На війні правда – перша втрата.
Війна – це спосіб розв’язання зубами політичного вузла, який не піддається мови.
На війні правдою жертвують в першу чергу.
Війна – це травматична епідемія.
На війні я засвоїв один урок: якщо хочеш вижити і врятувати своїх близьких, потрібно навчитися битися самому.
Війна – це праця. Власне кажучи, подвиги на війні пик даються саме серед цієї праці. Подвиг народжується серед солдатського праці, в надрах цієї праці.
На всю країну монаршим криком вдарить: «Пощади немає!» – і спустить псів війни.
