– Мені з тобою-то тебе не вистачає …. Що ж буде, коли ти підеш?
У Вашому віці, і без відповідного лікування, це як у ванні з крокодилом: цікаво, але за часом мало.
– Мені з тобою-то тебе не вистачає …. Що ж буде, коли ти підеш?
… На, Лобанов, і купи собі на ці гроші мізки або книжку. Краще книжку. Мізки, я боюся, твій організм відкине.
Так, я не зрозумів, що за страйк? Ленін, злазь з броньовика, а Ви, дурний пролетаріат, приєднуйтесь до свого вождя і швидко геть, будувати своє безнадійно темне майбутнє!
Настя! Білочка ТИ моя, чорнобильська!
– Андрій Евгеніч, я Вас так люблю!
– Не переживай, Семен, це тільки до завтрашнього ранку. Завтра я тебе любити буду.
Настя, ну це як так? Ти, начебто, подумала і все одно нісенітниця сказала!
– Дивлюся на тебе і думаю – старієш ти, Андрюша.
– Купитман, та я в порівнянніз тобою немовля з рожевою Попков.
Натанич! Чи не розбудовуючи! З приводу дідуся вона явно погарячкувала. Ти більше на бабусю схожий.
