Коли ти в лісі, ти стаєш частиною лісу. Весь, без залишку. Потрапив під дощ – ти частина дощу. Приходить ранок – частина ранку. Сидиш зі мною – стаєш часткою мене.
Будеш читати те саме, що і решта – почнеш думати як все.
Ось ти уявляєш, як це – прокинутися в темряві, в тузі, в самоті, коли тебе нікому обійняти, і раптом побачити, що все на світі – такі ж?
Життя в містах привчає дивитися хіба що собі під ноги. Про те, що на світі буває небо, ніхто і не згадає.
Справжній геній – людина, що живе в тому світі, який він сам придумав і побудував.
Настане час зрозуміти – зрозумієш.
Потрібно вихлюпувати почуття назовні. Гірше, якщо перестати це робити. Інакше вони будуть накопичуватися і укріпляти всередині. А потім – вмирати.
Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людям, а коли довго дивишся на людей – по морю.
Ось так ми і живемо зараз, кожен сам по собі, зі своїм життям.
Коли в голові одна думка отримати якомога більше грошей, це вимотує. І ти не помітиш, як в спробі заробити, розтратиш себе.
Думай, що життя – коробка з печивом. У коробці з печивом є печиво улюблені, і не дуже. З’їж насамперед найсмачніші – залишаться лише ті, які особливо не любиш. Коли мені гірко, я завжди думаю про цю коробці. Потрапиш зараз – простіше буде потім. Ось і виходить, що життя – коробказ печивом.
Це, звичайно, суто моя проблема, і тобі, мабуть, все одно, тільки я більше ні з ким не сплю. Тому що не хочу забути твій дотик.
На скільки хвилин, роки йдуть. Те, що вже позаду, збільшується, а то, що ще попереду, стає коротшим. І вже мало можливості зробити що-небудь, і гірко від того, що не встигаєш.
Do Not співчувай самому собі. Самим собі співчувають лише примітивні люди.
Вона завжди посміхалася так привітно, що хотілося взяти і забрати її посмішку з собою.
Нікому не подобається самотність. Але силою я нікого не примушую дружити зі мною. Від цього тільки гірше.
Таке відчуття, що завдяки тому, що тебе зустрів, зміг трошки полюбити цей світ.
Але приходить час, коли кожен повертається на своє місце. Тільки мені нікуди повернутися. Знаєш, є така гра – все навколо стільців бігають, потім сідають – а одному стільця не вистачає.
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не відходить цього шансу і будь щасливий. Як я можу судити з власного досвіду, в житті таких шансів буває раз, два – та й усе, а втративши їх, шкодуєш потім все життя.
Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш – живи як тобі подобається, і неважливо, що там про тебе думають інші.
