Коли все розселяться в раю і в пеклі, земля підсумками підведена буде – пам’ятаєте: в 1916 році з Петрограда зникли красиві люди.
Що він зробив, хто він і звідки – цей самий людяний людина?
Краще вже від горілки померти, ніж від нудьги!
Інтелігенція є лайливе слово.
І Бог заплаче над моєю книжкою!
Чи не слова – судоми, злиплі грудкою;
І побіжить по небу з моїми віршами під пахвою
І буде, задихаючись, читати їх своїм знайомим.
Я себе упокорював, стаючи на горло власній пісні.
Море йде назад.
Море йде спати.
Чи люблю я тебе?
Я люблю,люблю, незважаючи ні на що і завдяки всьому, любив, люблю і буду любити, будеш ти груба зі мною чи ласкава, моя чи чужа. Все одно люблю.
Громадяни, у мене величезна радість. Разулибьте співчутливі особи!
Здивувало: наслідувачів плекають – самостійних женуть.
– Маяковський, яким місцем ви думаєте, що ви поет революції?
– Місцем, діаметрально протилежним тому, де зародився цей питання.
Чи не любити.
Не сумувати.
Чи не ревнувати.
Не виходить…
Хочете –
буду від м’яса скажений
– і, як небо, змінюючи тону –
хочете –
буду бездоганно ніжний,
не чоловік, а – хмара в штанях!
Адже для себе не важливо
і те, що бронзовий,
і те, що серце – холодної залізяки.
Вночі хочеться дзвін свій
заховати в м’яке,
в жіноче.
Досить копійчаних істин.
З серця старе витри.
Вулиці – наші кисті.
Площі – наші палітри
Ненавиджу усіляку мертвечину! Обожнюю всіляку життя!
– Ми з товаришем читали ваші вірші і нічого не зрозуміли.
– Треба мати розумних товаришів.
Я знаю силу слів, я знаю слів сполох.
Що кип’ятити?
Обіцяли і ділимо порівну:
одному – бублик,
іншому – дірку від бублика.
Це і є демократична республіка.
Я любив.
Не варто в старому ритися.
