З ворогом можна боротися двома способами: по-перше, законами, по-друге, силою. Перший спосіб притаманний людині, другий – звіру.
Хто думав головою і діяв руками, не покладаючись на удачу, той довше керував державою.
Війни починають коли хочуть, але завершують, коли можуть.
Найгірше в житті не турботи, не хвороби, не бідність, не горе – а нудьга.
Поки необхідність не змусить людей на добро, вони завжди погані.
Люди не вміють бути ні зовсім поганими, ні зовсім хорошими.
Звичайні люди не виносять свободи, бояться її більше, ніж смерті, і, вчинивши злочин, падають під тягарем каяття.Тільки герой, обранець долі, має силу винести свободу – переступає закон без страху, без докорів, залишаючись невинним у злі, як звірі і боги.
Люди завжди погані, поки їх не примусить до добра необхідність.
Війни починають коли хочуть, але завершують, коли можуть.
Справи, неугодні підданим, государі повинні покладати на інших, а угодні – виконувати самі.
Кожен бачить, яким ти здаєшся, але мало хто відчуває, яким ти є.
Люди не вміють бути ні зовсім поганими, ні зовсім хорошими.
Про розум правителя насамперед судять по тому, яких людей він до себе наближає.
Любові зі страхом ніколи не ужитися.
Щоб дізнатися, що повинно статися, досить простежити, що було. Це відбувається від того, що всі людські справи робляться людьми, які мали і завжди матимуть одні і ті ж пристрасті і тому неминуче будуть повинні давати одні й ті ж результати.
Будь-яка зміна прокладає шлях іншим змінам.
Гідну засудження помилку робить той, хто не враховує своїх можливостей і прагне до завоювань за всяку ціну.
Мета виправдовує засоби.
Уми бувають трьох родів: один все осягає сам; інший може зрозуміти те, що осягнув перший; третій – сам нічого не осягає і осягнутого іншим зрозуміти не може.
Государ не повинен мати ні інших помислів, ні інших турбот, ні іншої справи, крім війни, військових встановлень і військової науки, бо війна є єдиний обов’язок, який правитель не може покласти на іншого.
