Право, мені дуже до вподоби ця простодушність!
Бог надав собі справу творіння, як вища насолода, і вимагає від людини також, щоб він був творцем благоденства і стрункого теченья справ.
Я знаю, що є інші з нас, які від душі готові посміятися над кривим носом людини і не мають духу посміятися над кривою душею людини.
Що, синку, допомогли тобі твої ляхи?
А що я вже думаю: іноді, право, мені здається, що ніби російська людина – якийсь пропаща людина. Хочеш все зробити – і нічого не можеш. Все думаєш – з завтрашнього дні почнеш нове життя, з завтрашнього дні сядеш на дієту-зовсім ні: до вечора того ж дні так об’ешься, що тільки тріпаєш очима і язик не ворушиться; як сова сидиш, дивлячись на всіх,-право! І так все.
Всі ми маємо маленьку слабкість трошки пощадити себе, а постараємося краще підшукати якогось ближнього, на кому б зігнати свою досаду.
Та сам собою дійшов, власним розумом.
Один там тільки і є порядна людина: прокурор; та й той, якщо сказати правду, свиня.
Рідкісний птах долетить до середини Дніпра.
Я їх знаю всіх: це все шахраї, все місто там такий: шахрай на шахраї сидить і шахраєм поганяє.
Інша лист з насолодою прочитаєш.
Є люди, які мають страстишку напаскудити ближньому, іноді зовсім без усякої причини.
Унтер-офіцерша набрехав вам, нібито я її висік; вона бреше, їй-богу, бреше. Вона сама себе відшмагала.
Незліченні, як морські піски, людські пристрасті, і всі не схожі одна на іншу, і всі вони, низькі і прекрасні, спочатку покірні людині і потім вже стають страшними володарями його.
А повернись-но, сину!
Обов’язок для мене справа священне, закон – я німію перед законом.
Молодість щаслива тим, що у ній є майбутнє.
Швидко все перетворюється в людині; не встигнеш озирнутися, як уже виріс усередині страшний хробак, самовладно звернув до себе всі життєві соки.
Давненько не брав я в руки шашок!
