Інший раз людині здається, ніби він дуже хитрий; саме тоді він зазвичай і робить дурниці.
Будь-яке місто перестає бути ворожим, як тільки ти в ньому поїв і попив.
Гарна пам’ять – основа дружби і загибель кохання.
В загальному погано, все погано. Але зовні все виглядає блискуче
Поки людина жива – нічого не втрачено.
Коли у людини вже немає нічого святого – все знову і набагато більш людяним чином стає для нього святим.
Жити – значить жити для інших. Всі ми харчуємося один від одного. Нехай хоч іноді жевріє вогник доброти … Не треба відмовлятися від неї. Доброта надає людині сили, якщо йому важко живеться.
У житті більше нещастя, ніж щастя. Те, що вона не триває вічно просто милосердя.
Так буває завжди: тільки дрібниці пояснюють все, значні вчинки нічого не пояснюють.
Ми живемо в епоху парадоксів. Заради збереження миру змушені вести війну.
Іноді вмирає сотня людей і нічого не відчуваєш, а іноді один, з яким в загальному щось не багато тебе пов’язує, а здається, ніби це тисяча.
Якщо у щось віриш, страждання не настільки болісні.
Дивно, як починаєш розуміти інших, коли самому підіпре. А поки тобі добре живеться, нічого такого і в голову не приходить.
Дивно, яких тільки шляхів ми не вибираємо, щоб приховати свої справжні почуття.
Ймовірно, кожна людина для одного буває хороший, а для іншого – поганий.
Є таке старовинне солдатське правило: коли нічого не можеш зробити, постарайся хоч не хвилюватися.
Поки тебе мучить безліч питань, ти ні на що і не здатний. І тільки коли вже нічого не чекаєш, ти відкритий для всього і не відаєш страху.
І чим ми володіємо насправді? До чого стільки шуму про предметах, які в кращому випадку дані нам тільки на час; до чого стільки балаканини про те, володіємо ми ними більше або менше, тоді як оманливе це слово «володіти» означає лише одне: обіймати повітря?
