Завжди! Яке жахливе слово! Я здригаюся, коли чую його. Його особливо люблять жінки. Вони псують всякий роман, прагнучи, щоб він тривав вічно. Притому «завжди» – це пусте слово.
Між примхою і «вічним коханням» різниця тільки та, що каприз триває трохи довше.
Коли я дуже люблю когось, я ніколи нікому не називаю його імені. Це все одно що віддати іншим частинку дорогого тобі людини.
Ні книг моральних або аморальних. Є книги добре написані або написані погано.
Мета життя – самовираження. Проявити у всій повноті свою сущность- ось для чого ми живемо. А в наш час люди стали боятися самих себе. Вони забули, що вищий борг – це борг перед самим собою. Зрозуміло, вони милосердні. Вони нагодують голодного, одягнуть жебрака. Але їх власні душі нагі і вмирають з голоду. Ми втратили мужність. А може бути, його у нас ніколи не було. Боязнь громадської думки, ця основа моралі і страх перед богом, страх, на якому тримається релігія, – ось що панує над нами.
Ніколи не слід робити того, про що не можна поговорити з людьми після обіду.
Тим, хто вірний в любові, доступна лише її банальна сутність. Трагедію ж любовіпізнають лише ті, хто змінює.
Визначити – значить обмежити.
Краще не виділятися. У цьому світі легко живеться дурням і виродкам. Розсілися собі і спостерігають за поданням. Перемога їм невідома, але і поразки їм теж незнайоме.
Пунктуальність – злодій часу.
Цінуйте юність, поки вона у вас є. Чи не марнуйте золото своїх днів, слухаючи лицемірним занудам, намагаючись знайти вихід з безвихідних ситуацій або витрачаючи життя на невігласів, нездар і чернь. Все це нездорові прагнення і помилкові ідеали нашого століття. Живіть! Живіть тієї дивовижною життям, яка в вас є! Не проходьте повз нових відчуттів, шукайте їх самі! Не бійтеся нічого! Новий гедонізм – ось чого прагне наш вік! Ви можете стати його наочним символом. Для вас як особистості немає нічого неможливого. На деякий час світ належить тільки вам.
