Якби тут було б стільки лікарень, скільки магазинів, всі були б не тільки здорові, але й ніколи б не хворіли.
Москва це просто місто. Великий, гарний, добрий.І для багатьох і багатьох він стає будинком.
Я тут народився. Я тут виріс. Я тут здобув освіту. А тепер їду в село. Жити тут мені не по кишені. Раніше з міста – в село, тепер з села – в місто.
– Кажуть, у Москві залишилося всього 10% корінних москвичів … – Понаоставалісь тут!
Москва – столиця самотності.
Хто ніколи не був на вершині Івана Великого, кому ніколи не траплялося окинути одним поглядом всю нашу стародавню столицю з кінця в кінець, хто жодного разу не милувався цією величною, майже неозорої панорамою, той не має поняття про Москву.
Тут гроші, як у фокусника, прямо з повітря матеріалізуються.
Після року блукань по російській глибинці Москва стала здаватися мені міражем, гігантської літаючою тарілкою, випадково приземлилася на берегах Москви-ріки і в будь-яку хвилину готової знятися з місця і зникнути в бездонному череві Всесвіту.
У столиці по одягу зустрічають, по розуму проводжають, а великі кошти платять тільки своїм.
Москва була величезне місто, а йти в ній було – нікуди …
Тут дешево жити не кожному по кишені.
Ти зрозумій головне – ми в Москві живемо! А Москва – це велика лотерея. Тут можна відразу все виграти.
Москва сіті, як величезний вакуумний насос. Всередину засмоктує, переробляє і випльовує назад зовсім інших людей.
Москви не докричатися – найвіддаленіший край Росії.
Тут навіть фонтани не виливають струмені води, а зверхньо дарують ними людей.
Москва, звуть мене зірки, Москва без перебільшень. Москви ти моє рідне місто. Люблю тебе Москва.
Навіть чорна кішка, що біжить в Москва сіті, мчить на щастя.
Нічна Москва як золото темне. Повний місяць – золотий амулет на грудях неба нічного, зірки – крапельки перлів, а плескіт Москви-ріки – сміх в півночі.
