Режим вбиває … Особливо коли не знаєш, що буде після …
Мені б не знати, що таке розлука, мені б не чути свого серця стуку … Час без нього триває п’ятеро діб … А меніб не думати про нього хоч хвилину. )
За це можна все віддати,
і до того я в це вірю,
що не можу тебе не чекати,
весь день не відходячи від дверей.
Підійди до мене, обійми і скажи що я твоя і не кому мене не віддаси … а не стій осторонь в очікування від мене першого кроку …
Якби діти росли у відповідності з нашими очікуваннями, у нас виростали б тільки генії.
У 21 столітті любов – це смска без відповіді. Смски – це форма катування, дуже збоченій. Один день без відповіді – думаєш «бере змором», два – ображаєшся, три – закохуєшся. Аліса залишила мене без відповіді на 8 днів.
Режим перевіряє почуття на міцність.
Чим довше будеш чекати, тим більше днів ти втратиш назавжди.
В очікуваннях людська душа іржавіє.
Тимчасова розлука корисна, бо постійне спілкування породжує видимість одноманітності …
Бути одному буває корисно … Але ж чекати кого-то приємніше.
Так чекати, щоб навіть пам’ять вимерла,
Щоб став непрохідним день,
Щоб вмирати при милому імені
І наздоганяти чужу тінь,
Щоб не довіритися і дзеркала,
Щоб від подушки приховати,
Щоб світло своєї любові і вірності
Зарити, заховати, затемнити,
Щоб пальці, бува, не хруснули,
Щоб подих і той затиснути в руці.
Так чекати, щоб, мертвий, він відчув
Гарячий вітер на щоці …
На жаль, іноді тільки розлука вчить любові рідну людину.
Подяка більшості людей – не більше, як приховане очікування ще більших благодіянь.
Від щастя я тупію, на невдачі плюю, а найкраще я вмію чекати.
Зустріч дарує щастя. Розлука – дарує зустріч!
Я вважаю, щастя – це гармонія між тим, чого ми хочемо від життя, і реальністю, в якій ми існуємо. Коли наші очікування і реальність співпадають, ми щасливі. Тільки збігаються вони, м’яко кажучи, далеко не завжди.
