Ну че, як скопперфільдімся звідси?
– Демони – зло!
– А люди все суцільно пупсики!
Твоя проблема в тому, приятель, що ніхто не ненавидить тебе більше, ніж ти сам. Повір мені, я пробував наздогнати.
За легендою Мордехай полює на дівчат. Логічно, звичайно, чому він накинувся на тебе, але на мене …
– Ти що, собі не віриш?
– Ні в якому разі.
– Ось козел.
Вона була жахливою матір’ю! Я не розповідав, як вона мало не змінювала мене на трьох свиней? На трьох! А я був красивим дитиною, вмів жонглювати. Я коштував мінімум п’ять свиней.
– Яка полум’яна промова!
– Набрехав сім мішків гречаної вовни, життя у хлопця – відстій.
– Хто перший встав, того і тапки.
З яких це пір великий Дін Вінчестер просить допомоги? Не дуже-то схоже на людину, про який я читав на стінках демонських туалетів.
Я в дитинстві з’їла вісім шоколадок і запила їх цілої каністрою коли. Це не спроба самогубства?
Життя – лайно, бери лопату, соплі може кожен пускати.
Радий бачити вас, багато часу пройшло. Дін, класна куртка. Яке волосся, Сем! Приголомшливо, ти користуєшся новим кондиціонером?
– Далеко зібрався?
– Піду повішуся.
– Дін, тягни тазик.
– Знайшов що-небудь?
– Ні, буду блювати.
Ти завжди такий пихатий, коли в тебе мечем тикають?
– О так, це страшний підвал, в якому сатана зберігає всі свої овочі.
Визволи нас, Боже, від тих, хто думає, що виконує його волю.
Тебе били, кусали, дерли пазурами, в тебе вселялися, ти був мертвим купу раз. А тепер ти … розтягнув зв’язки? До слінгу покладається шматок пирога для втіхи?
– Гей, Дін, ти вже вибач за все, що я наговорив про маму і тата.
– Давай тільки без телячих ніжностей.
– Гаразд … придурок.
– Ти – демон!
– Не будь расистом …
У слові «команда» немає «я», Кастіель, коли ти вже запам’ятаєш?
Ти ж обіцяв не витягувати мене з Ада.
