Душа вільної людини прагне знайти вихід з будь-якого положення, в той час як душа раба лише жалібно скиглить: «Що робити мені, нещасному рабу?»
Свобода змушує вас не радіти життю, а мріяти про завоювання влади.
Свобода покладена далеко не всім. Це – привілей культурних людей. Вільним має право бути тільки людина, здатна на самообмеження. А правила самообмеження визначаються культурою.
Свобода починається з іронії.
Краще бути вільним бідняком, ніж багатим невільником. Звичайно, люди хочуть бути багатими і вільними – і через це часом стають бідними рабами.
Сон – як раз єдиний відрізок часу, коли ми вільні. Уві сні ми дозволяємо нашим думкам робити, що їм хочеться.
До свободи веде лише одна дорога: презирство до того, що не залежить від нас.
Справжня свобода починається по той бік відчаю.
У тебе є право вибирати, але ти їм не користуєшся. Ти просто не розумієш, що це означає – вибирати.
Свобода і розбещеність – поняття, одне іншому зовсім протилежні.
Найгірше не те, що світ не вільний, а то, що люди розучилися бути вільними.
Абсолютна свобода – це коли на всіх перехрестях на всі боки горить зелене світло.
Можливо в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти – весь світ.
Всі звичайно говорять про свободу, але ні в кого немає мужності, щоб бути реально вільним, тому що, коли ви реально вільні, ви самотні. Якщо у вас є мужність бути самотнім, то тільки тоді ви можете бути вільними.
Я так збуджений, що мені не сидиться на місці, а думки не тримаються в голові. Думаю, так може відчувати себе тільки вільна людина. Вільна людина на початку довгого шляху, кінець якого неясний.
Єдина свобода, яку можна протиставити волі вбивати, це свобода померти, тобто звільнитися від страху смерті і знайти цього нещасного випадку місце в природі.
Абсолютної свободи не існує: є лише свобода вибору, а зробивши вибір, ти стаєш заручником свого рішення.
