Смуток в душі не закрити темними окулярами.
А часом набирає хід … Все більше тих, хто в гіркому списку втрат … Хто більше не прийде, не подзвонить і не напише …
Смуток доводить, що душа твоя не омертвіла.
Абонент розвалився в кріслі, запиваючи абсентом горе … Абоненту не цікаво, хто винен був у цій сварці … Не дзвоніть за цим номером, змініть своє ставлення … Абонент зараз недоступний, через постріл на поразку …
Смуток достатня сама по собі, але щоб отримати від неї справжнє задоволення, потрібно поділитися нею з іншими.
Безглуздо плакати під дощем – краплею більше, краплею менше.
Смуток і розчарування ще більше, ніж розбещеність, шкодять нам, щасливим власникам надірваних сердець.
Блажен той, хто занадто зайнятий, щоб засмучуватися днем, і занадто міцно спить, щоб засмучуватися вночі.
Смуток означає, що людина ще жива.
Бог вважає жіночі сльози і повертає їх чоловікові подвійно …
Губи в кров розбиті … в серце біль живе … в пам’яті зберігається холод, битий лід.
Біль пронизує, коли тебе забувають ті, кого найбільше не вистачає.
Так, боляче, але тримаю спину прямо і не показую біль!
Найболючіше – це удар від близьких, від тих. Кому довіряв. Адже саме вони прекрасно знають наші слабкі місця.
Так, кажуть, що невдачі роблять нас сильнішими, але важко дихати, коли в тебе ніхто не вірить.
Найболючіше після розставання продовжувати бачити картинки щастя, в які колись вірив.
Навіть якщо зараз все добре, завжди є туга за втраченим. Вона в душі.
Боляче – сказало серце … «Чи забудеш» – заспокоїло час … «Але кожен раз я буду повертатися» – усміхнулася пам’ять …
Навіть сльозу можна упустити на підлогу з гордістю. Не плутати з самоповагою і самовладанням. Якщо ти плакав вчора і плачеш сьогодні, то обов’язково знайдеш привід поплакати і завтра.
Боляче розуміти, що відчувати нічого, крім болю, ти вже не можеш …
