Повість Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба» є частиною циклу повістей «Миргород». До написання цього твору письменник підійшов дуже відповідально, ретельно вивчивши безліч хронік того часу. В історичній повісті Гоголь підняв серйозні проблеми, які не перестають бути актуальними і в наші дні. Цатати з твору «Тарас бульба» представлені в цій добірці.
Чорт вас візьми, степи, як ви гарні!
Вже розумнішими того не можна вигадати, що весь народ вигадав.
Коли чоловік закохається, то він так само що підошва, яку, коли розмочити у воді, візьми зігни – вона і зігнеться.
Терпи, козаче, – отаман будеш! Не той ще добрий вояк, хто не втратив духу у важливій справі, а той добрий воїн, хто й без діла не засумуєш, хто все витерпить, і хоч ти йому що хочь, а він все таки поставить на своєму.
Вітчизна є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Вітчизна моя – ти.
Невідомо майбутнє, і стоїть воно перед людиною подібно осінньому туману, який піднявся з боліт.
Як же може статися, щоб без діла не напився чоловік?
Підійдіть діти до матері: молитва материнська і не воді і на землі рятує.
Ще не велика мудрість сказати укорітельное слово, але велика мудрість сказати таке слово, яке б, не посварившись над бідою людини, підбадьорило б його, додало б духу йому.
Перший обов’язок і перша честь козака дотримати товариства. От скільки живу я на світі, а не чув ніколи, пани-браття, щоб козак покинув де чи продав кого свого товариша.
Коли чоловік закохається, то він все одно що підошва, яку, коли розмочити у воді, візьми зігни – вона і зігнеться.
Невідомо майбутнє, і стоїть воно перед людиною подібно осінньому туману, який піднявся з боліт.
Велика влада слабкої жінки, що багато дужих губить вона.
Якщо людині приходить остання крайність, тоді, робити нічого, він повинен харчуватися тим, чим доти гидую; він може харчуватися тими тварюками, які заборонені законом; все може тоді піти в їжу.
Коли є красуні і дворянки то їм хоч і їсти нічого, а перли все таки куплять.
Запорожці, як діти: коли мало – з’їдять, коли багато – теж нічого не залишать.
Слов’янська порода – широка, могутня порода перед іншими, що море перед мілководними річками.
Не слухай, синку, матері! Вона баба, вона нічого не знає!
Як хоч яка сила є в доброму старому вині і хоч як воно зміцнити дух людини, але якщо до нього додати ще й ґречне слово, то вдвічі більша буде сила і вина і духу.
І вся Січ молилася водної церкви і готова була захищати її до останньої краплі крові, хоча і чути не хотіла про піст і стриманість.
