Джентльмени – це ті чоловіки, а найчастіше жінки, що нікому нічим не зобов’язані.
Джентльмен – це чоловік, який завжди виглядає таким ввічливим, яким він буває лише зрідка.
Людина, який стверджує, що він знає жінок – не джентльмен.
Джентльмен ніколи не вдарить жінку без приводу.
– Карткові ігри, повії – все джентльмени часом собі дозволяють. – Не я. – З яких пір? – З тих пір, як одружився.
Манери – обличчя чоловіка.
– Що тебе ображає, Росс? Що ми, Уорлеггани, наважилися вибратися з убогості і претендувати на аристократизм? – Бідність мене не ображає, рівно як і прагнення до більшого. Але ти помиляєшся, якщо вважаєш, ніби жадібність і експлуатація – це ознаки джентльмена.
Джентльмен завжди залишається самим собою.
– А нічна сорочка хіба тобі потрібна? – Тепер потрібна. – То йди і візьми. – А джентльмен приніс би мені. – Дивлячись який джентльмен.
Джентльмен об’єднує м’якість манер з твердістю характеру.
– Народитися джентльменом не означає бути їм. Джентльменом можна стати. – Так але як? – Гаразд: Перше: треба було запитати дозволу перш ніж сісти. Друге: вміти готувати правильний мартіні. Бути джентльменом – це перш за все, бути самим собою, не випинаючи манеру мови. Як писав Хемінгуей: «Немає нічого благородного в тому, щоб бути вище кого-небудь. Справжній джентльмен постійно самовдосконалюється ».
– У нього немає професії. – Ні професії? Значить він джентельмен.
В одному старому анекдоті – зовсім поганому, хоча і правдоподібному, юний ірландський джентльмен на питання, чи вміє він грати на скрипці, відповів, що анітрохи в цьому не сумнівається, але стверджувати не сміє, бо ні разу не пробував. … Джентльмени, це тільки доводить справедливість старого правила: людина ніколи не знає, на що він здатний, до тих пір, поки не перевірить на ділі.
Зброя джентльмена – костюм.
Одного разу джентльмен – і завжди джентльмен.
