Марнолюбні люди глухі до всього, окрім хвали.
Коли тебе легко викрити, обманюй хитрішими.
Добре мати друга, навіть якщо тобі скоро помирати.
Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків.
І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти …
Марнославство купається і пірнає в похвалі, підлабузництво або слави, пропускаючи мимо істину і життя.
Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.
Ти завжди відповідаєш за тих, хто поруч, особливо, того, кого приручив їсти з долонь.
Якщо, бажаючи виправдати себе, я пояснюю свої бідизлою долею – я підпорядковую себе злій долі; якщо я приписую їх зраді – я підпорядковую себе зраді; але коли я приймаю всю відповідальність на себе я тим самим відстоюю свої людські можливості.
Туга – це коли прагнеш чогось, сам не знаєш чого … Воно існує, це невідоме і бажане, але його не висловити словом.
Каторга – кайлом і не важка праця. Каторгою називають безглузду роботу, позбавлену будь-якого сенсу, яка розділяє людей, мстить їм солоним потом невдячності спокути, по крупицях висмоктуючи здоров’я.
Істина людини – те, що робить його людиною.
Гріх міняти чоловіків часто. Постійне ранок любові, але зустрічі повноцінної не виходить.
Дитина не приходить в жах від того, що терпляче готує в собі старого. Він – дитина, і він грає в свої дитячі ігри.
Слова тільки заважають розуміти один одного.
У вироджуються народів немає поетів, вони читають чужі вірші, поки раби роблять брудну роботу за них.
Пильно одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
У людині я люблю світло. Товщина свічки мене не хвилює. Полум’я скаже мені, хороша чи свічка.
Війна – не справжній подвиг, війна – це сурогат подвигу.
Я бачив їх зовсім близько. І від цього, зізнатися, не став думати про них краще.
Улюблений квітка – це перш за все відмова від всіх інших кольорів. Інакше він не здасться найпрекраснішим.
