Різниця між тими «так» і «ні», які він говорить своїм сучасникам, і тими, які, власне, слід було б сказати, відповідає, напевно, різниці між життям і смертю, та й збагненна адже тільки так же – здогадкою .
Я пишу інакше, ніж говорю, говорю інакше, ніж думаю, думаю інакше, ніж повинен думати, і так до найтемніших глибин.
Творчість для художника – страждання, за допомогою якого він звільняє себе для нового страждання. Він не велетень, а лише строкатий птах, замкнена в клітці власного існування.
Причина того, що думка нащадків про кого-то вірніше, ніж думка сучасників, укладена в померлого. Розкриваєшся у всій своїй своєрідності лише після смерті, лише коли ти на самоті. Смерть для кожного – як суботній вечір для сажотруса, вони змивають з тіла сажу. Стає видно, хто кому пошкодив більше – сучасники йому або він сучасникам, в останньому випадку він був великою людиною.
Якщо я приречений, то приречений не тільки на смерть, але приречений і на опір до самої смерті.
Хто в світі любить свого ближнього, робить не більшу і не меншу несправедливість, ніж той, хто любить в світі себе самого. Залишається тільки питання, чи можливо перше.
Сила для заперечення, для цього природні прояви невпинно мінливого, оновлюваного, відмираючого, оживаючого в боротьбі людського організму, є у нас завжди, але немає мужності, але ж жити – це заперечувати, і значить, заперечення – це твердження.
Можеш скільки завгоднопідбадьорював людини із зав’язаними очима – нехай дивиться крізь хустку, все одно він нічого не побачить, і, тільки коли знімуть хустку, він побачить все.
Радості цьому житті суть не її радості, а наш страх перед сходженням до вищої життя; муки цьому житті суть не її муки, а наше самобичування через це страху.
