«На Дні» – п’єса Максима Горького, написана в кінці 1901 – початку 1902 року. У п’єсі, що має підзаголовок «Картини», зображена група мешканців нічліжного будинку для незаможних. У грудні 1904 року п’єса отримала Грибоєдовське премію. П’єса була дозволена тільки в МХТ, де була здійснена перша постановка з великим успіхом 18 грудня 1902 року режисером Станіславським, який також виконав одну з центральних ролей, і Немировичем-Данченко. До 60-річчя першої постановки п’єса пройшла у МХАТі 1 451 разів. Цитати Луки в п’єсі на дні ви знайдете у нас.
… я скажу – йди за нього, дівоньки, йди! Він – хлопець нічого, хороший! Ти тільки частіше нагадуй йому, що він хороший хлопець, щоб він, значить, не забував про це! Він тобі – повірить … Ти тільки Подейкують йому: «Вася, мовляв, ти – хороша людина … не забувай!»
Коли віриш, – є; не віриш, – ні … У що віриш, то і є …
Я тільки говорю, що, якщо хто кому хорошого не зробив, той і Ти зробив …
В улюбленому – вся душа …
Хто шукає – знайде … Хто міцно хоче – знайде!
Ну, хлопці! .. живіть багато! Піду скоро від вас …
– Куди тепер?
– У хохли … Чув я – відкрили там нову віру … подивитися треба … так! .. Все шукають люди, всі хочуть – як краще … Дай їм, Господи, терпіння!
Ти ба! А я думав – добре співаю. Ось завжди так виходить: людина думає про себе – добре я роблю! Хвать – а люди незадоволені …
Людина все може … лише б захотів.
Людина повинна поважати себе.
– Є – люди, а є – інші – і люди …
– Ти … не мудрі! Загадок хоч загадуй … Я тебе не дурніші … Що таке – люди і люди?
– Де тут загадка? Я кажу – є земля, незручна для посіву … і є урожайна земля … що ні посієш на ній – народить … Так-то ось …
Тюрма – добру не навчить, і Сибір не навчить … а людина – навчить … да! Людина – може добру навчити … дуже просто!
Не завжди правдою душу вилікуєш.
М’яли багато, тому й м’який.
Людини приголубити – ніколи не шкідливо …
Всяко живе людина … як серце налагоджено, так і живе … сьогодні – добрий, завтра – злий …
Всі ми на землі мандрівники.
Жодна блоха – не погана. Все – чорненькі, всі – стрибають.
– Дідусь! Говори зі мною, милий … Нудно мені …
– Це нічого! Це – перед смертю … голубка. Нічого, мила! Ти – сподівайся … Ось, значить, помреш, і буде тобі спокійно … нічого більше не треба буде, і боятися – нічого! Тиша, спокой … лежи собі! Смерть – вона все заспокоює … вона для нас ласкава … Помреш – відпочинеш, йдеться … Це дійсно, мила! Тому – де тут відпочити людині?
Ти … лікуйся! Від пияцтва нині лікують, чуєш! Безкоштовно, браток, лікують … така вже лікарня влаштована для п’яниць … щоб, значить, даром їх лікувати … Визнали, бачиш, що п’яниця – теж людина …
Як не прикидайся, як ні Віхляєв, а людиною народився, людиною і помреш.
