Найбільше непідвладне нам наше серце, і ми не тільки не можемо командувати ним, а й змушені йому підкорятися.
Позитивні емоції завжди затьмарюють негативні. Ми всі прагнемо примирення, катарсису.
– Так це люди?
– Були людьми, поки їх не позбавили всього людського. Це живий мозок в кібернетичному тілі зі сталевим серцем і без будь-яких емоцій.
– Але чому без емоцій?
– Тому що це боляче.
Адже ми – те, що ми думаємо. Наші емоції – раби наших думок, а ми в свою чергу раби емоцій.
Розчаруватися завжди встигнемо. Ми регочемо як одержимі і тут же впадаємо в тугу. Ось так і живемо.
Відсутність емоцій так само важливо, як їх наявність.
Люди можуть забути, що ви їм говорили, але вони ніколи не забудуть, що вони з вами відчували.
Зовнішність речей змінюється відповідно до настроїв, і тому ми бачимо економічне диво й красу в них, тоді як економічне диво й краса – в дійсності в нас самих.
Секрет збереження молодості в тому, щоб уникати негарних емоцій.
Нагота будить некеровані емоції. Цнотливі одягу їх стримують.
Світ кожен бачить в образі іншому, і кожен має рацію: так багато сенсу в ньому.
Скільки можна показуй постійно веселе обличчя! Немає нічого краще й привітніше, як веселу вдачу, що відбувається з джерела непорочного, а не з серця, яку розривають пристрасті.
Емоції – жахливі лицеміри, їм не можна вірити! Але і не вірити їм страшенно.
Досить зміни декорацій, і все відразу може змінитися – хід часу, потік емоцій.
Коли вона піде, то забере з собою всі кольори і емоції. Забере сам повітря, яким він дихає.
Будь-яка емоція мимовільна, якщо вона щира.
Нібито фізична близькість може вирішити проблему емоційної відчуженості.
Ми зрозуміли тоді, що емоції, вібрації, які ти робиш, настільки ж важливі, як твоє технічна майстерність. Ми просто відкрили, що музика – це матерія емоцій.
