Хороша та казка, де є дорослі думки.
Казковість – це світ чудесного, який входить в дійсний світ, нічим не порушуючи його внутрішнього ладу і не знищуючи його зв’язності.
Перестань наслідувати нам і напиши свою власну казку.
Взагалі з дитинства обожнюю казки! Мені здається, що це зовсім не брехня, ацілком реальні історії. Просто кожен оповідач, передаючи їх далі, трохи прибріхував, і колись подія, що відбулася обростала все новими і новими деталями, поки не перетворювалося з були в небилицю. Але якщо читати казку уважно, то все зайве можна відкинути, і правда обов’язково вийде назовні.
Починається казка від сивки, від бурки, від речей каурка, розповідати не ззаду, а спереду, не як дядько Селиван тулуп одягав. А ця казка мною не вигадана, зі старих лик НЕ виплітаючи і заново шовком НЕ вистрочена: мені її по літнім дням та по осіннім ночами розповідав Савка-Журавка долгоног, залізний ніс. – примовка, що не відноситься до сюжету
Всім відомо, що прекрасний принц чи не з’явиться ніколи, а Спляча красуня, можливо, давно вже мертва.
З глибин віків вся інформація передавалася в першу чергу самим надійним і простим способом – через слово. Люди просто розповідали один одному, як все було насправді. Історія обростала новими подробицями, приказками та безглуздими доповненнями. Брехнею і хвастощами теж стає важким, як водиться. Але в глибині кожної казки, кожної легенди – завжди щось важливе, те, що трапилося насправді.
– Я дуже вірю в казки, – говорила пані де Розе, посміхаючись, і, дійсно, поза її розсудливості, її серце в них вірило. – Чому не вдалося, – продовжувала вона жартома, – щоб карлики в довгих ковпаках приходили ночами пити росу з гіркою чашечки лев’ячого зіва? .. І Сабіна згадувала, як і вона колись любила нескінченну повість про сімейство равликів, який жив в траві, під дахом з морських листя – переклад: Марина Цвєтаєва), 1916
Любов – це не казка, любов – це просто любов.
