Ніщо так не ранить, як уламки спогадів.
Повне щастя, навіть у спогадах, дається нам рідко …
Все-таки добре, що спогади нематеріальні, не мають ні смаку, ні запаху, тому, як би ми не старалися, а згодом вони, якщо не зітруться, то ослабнуть точно.
Я віддався своїй фантазії і спогадами. Буває, що це єдине, що тобі залишається робити, щоб врятуватися, – нічого іншого. Жалюгідний фокус, але спрацьовує завжди.
Музика життя замовкне, якщо обірвати струни спогадів.
Спогади – це багатства старості.
Згадуючи йдуть всередину і починають спалювати душу.
Ах, якби хто-небудь придумав, як зберегти спогади, замкнути їх у флакон, як духи. Щоб вони ніколи не видихнули. Ніколи не потьмяніли. А коли тобі захочеться, виймеш пробку – і заново переживеш ту мить.
Спогади – як острівці в океані порожнечі.
Неправда, що одружені чоловіки при вигляді красивої жінки забувають про те, що вони одружені. В цю хвилину їх особливо пригнічує саме спогад про це.
Спогад – частка вічності.
Ти думаєш, що спогад, розбите на друзки, перестає бути спогадом? А може, тоді замість одного з’являється тисяча спогадів. І кожне з них починає хворіти окремо.
Спогади – це життя доживають.
Я напевно не хочу тебе відпускати, раз так сильно вчепилася в ці чортові спогади …
Єдиний банк, куди можна вкладати всі заощадження, – спогади. Цей банк ніколи не прогорить.
Ми тримаємося за спогади, тому що це все, що у нас залишилося.
Спогади – корисна річ. Коли я стану сильнішим, я зможу повернутися до них і вивчити їх, поглянути на них з іншого боку …
Хороші люди принесуть вам щастя, погані люди нагородять вас досвідом, найгірші – дадуть вам урок, а кращі – подарують спогади. Цінуйте кожного …
Нам всім потрібні спогади, щоб знати, хто ми такі …
Повного безумства не буває. Іноді спогадів занадто багато, і ми намагаємося витіснити з пам’яті, загнати в глиб всю печаль, але нікому не вдавалося, як би він не хотів, повністю позбутися від примар минулого.
