Справи Хоч сумно жити, друзі мої,
Однак жити ще можливо.
Справи Ті, котрі, правду Люби, На темному серця дні читали, Звичайно, знають про себе, Що якщо жінка в печалі Крізь сліз, крадькома, як-небудь, На зло звичкою і розуму, забуде в дзеркало глянути, -Тобто сумно їй вже не на жарт.
Чув я істину, бувало:
Хоч лоб широкий, та мозку мало!
Трошки легковажна … так що ж? Ще миліша тим вона.
У моря бачив дуб зелений; Під ним сидів, і кіт ученийСвоі мені казки говоріл.Одну я пам’ятаю: казку етуПоведаю тепер я світла …
Повір: невинні забави, Любов і мирні діброви Миліше серця у сто крат.
У лукомор’я дуб зелений; золотий ланцюг на дубі тому: І вдень і вночі кіт учений Все ходить по ланцюгу навколо.
Там ступа з бабою Ягою
Йде, бреде сама собою.
Щоб чимось грати від нудьги, Спис сталеве взяв він в руки, Кольчугу він надів на груди І далі пустився.
Там на невідомих доріжках
Сліди небачених тварин;
Там хатка на курячих ніжках
Без вікон, без дверей.
Там російський дух, там Руссю пахне.
Долину лайки об’їжджаючи, Він бачить безліч мечів, Але все легкі та занадто малі, А князь красень не була млявий, Не те, що витязь наших днів.
Там чудеса: там лісовик бродить,
Русалка на гілках сидить.
Він бачить безліч мечів, Але все легкі та занадто малі, А князь красень не була млявий, Не те, що витязь наших днів.
Йде направо – пісню заводить,
Ліворуч – казку говорить.
Самою долею тобі дано!
Але ви, суперники в любові, Живіть дружно, якщо можна! Повірте мені, друзі мої.
Але незабаром згадав витязь мій,
Там цар Кащей над златом чахне;
Там російський дух … там Руссю пахне!
Володимиру навіки слава!
