– Тихіше, сеньйори, – сказав Дон Кіхот. – Я був божевільним.
З усім тим треба тобі знати, Панса, – зауважив Дон Кіхот, – що немає такого нещастя, якого не зітреться б з пам’яті час, і немає такого болю, якої не припинила б смерть.
І якби дочки самі вибирали собі чоловіків, то одна вискочила б за слугу своїх батьків, а інша – за першого зустрічного гульвісу і забіяки, який полонив би її своєю самовпевненістю і молодецтвом. Адже любов і захоплення без праці накладають пов’язку на очі розуму, такі необхідні, коли справа йде про якомусь ризикованому кроці, у виборі ж супутника життя дуже легко помилитися: щоб шлюб вийшов вдалим, потрібна велика обережність і особлива милість Божа.
Не всі ж, нарешті, в цьому замку заворожено!
Одному Богу дано знати часи і терміни, і для нього не існує ні минулого, ні майбутнього, для нього все справжнє.
Як столичні гульвіси,
Так і лицарі-блукачі
Люблять жвавих жартома,
А смиренних – в міцному шлюбі.
Нехай зле трапиться з тим, хто сам його шукає.
Дружина не є товар, який можна купити, а після повернути назад, змінювати або ж замінити іншим, вона є супутник нерозлучний, який не піде від вас до тих пір, поки від вас не піде життя. Це – петля: варто накинути її собі на шию, як вона перетворюється в гордіїв вузол, і вузол цей не розв’язати, поки його не переріже своєю косою смерть.
Якщо якась красуня буде просити, щоб ти за неї заступився, то відверни очі від її сліз і вуха від її стогонів і холоднокровно вникни в суть її прохання, інакше розум твій потоне в її сльозах, а чеснота твоя – в її зітхання.
Знай, мій друг, що ніколи спис НЕ притупляло пера, як і перо – списи.
