– Ліам! Ти ж не будеш стояти весь урок? – Можливо. – Весь семе …
Просто віддайте нам Дерека. Він вам все одно не потрібен. Хіба ви не помітили, який він зануда? Без почуття гумору, поганий співрозмовник.
Якщо ти думаєш, що довгі фрази надають вагу твоїм доводам, то ти помиляєшся.
Я його позичив. Вкрав. Стягнув на час!
– Що? Що трапилося? Хто помер?
– Чому мені сниться, що ти риєш в моїх речах?
– Я не знаю. Це твій сон, ось ти за нього і відповідай!
-Рррррр. Здається він злякався -Та ти тут всіх перелякав
– Хто це? – Це Мередіт. Вона трохи дивна. – Ні, це ти трохи дивний. Вона дуже дивна.
Вважаю, це частина, де я кажу що-небудь дотепне. Але я не дотепний.
– Чи не хто ти, Стайлз, а хто ми?
– Я ж казав, що ми на одній стороні.
Нічого, нічого, ніхто не помітить … ніхто сліпий.
У всіх це є, але ніхто не може це втратити.
– Я впевнений, що тільки що поворушив правою ногою. Ага, я виразно відчув це. Як судома …
– В цьому містечку взагалі хто-небудь може остаточно померти?
– Впевнена, всі сподівалися, що це будеш ти.
-Я впевнений, що ви вб’єте за нього. Але чи готові ви померти за нього?
Слухай сюди. Я хочу знати, що ти ковтаєш і де береш, бо без коліс ти б на поле такі кульбіти не викидати.
Іноді доводиться шукати допомоги там, де не думав.
Я альфа у якого проблеми з порушенням.
Будь ласка, скажи, що сьогодні на батьківських зборах я почую тільки хороші новини.
– Іноді історія повторюється.
– Тільки якщо ви нічому не вчитеся.
“Я голодний!” – Здається я тільки що переніс інфаркт.
– У тебе є ідея, чи не так? – Так. – Ми потрапимо через неї в халепу?
– Ця SMS’ка … це не смішно!
– Звичайно, не смішно, я ж не поставив смайлик в кінці.
– Скільки років йому було? Скільки було тобі? А зараз тобі скільки?
– Те, скільки ти стоїш. – Я стою п’ять доларів?
