Час проходить, ось у чому біда. Минуле зростає, а майбутнє скорочується. Все менше шансів щось зробити – і все образливіше за те, чого не встиг.
Це, звичайно, суто моя проблема, і тобі, мабуть, все одно, тільки я більше ні з ким не сплю. Тому що не хочу забути твій дотик.
На скільки хвилин, роки йдуть. Те, що вже позаду, збільшується, а то, що ще попереду, стає коротшим. І вже мало можливості зробити що-небудь, і гірко від того, що не встигаєш.
Якщо крім таланту розраховувати нема на що, ти просто змушений лідирувати, щоб отримати визнання оточуючих.
Якщо є вихід, тобто і вхід. Так влаштовано майже все. Ящик для листів, пилосос, зоопарк, чайник … Але, звичайно, існують речі, влаштовані інакше. Наприклад, мишоловка.
Подумайте, чи часто на життя середньої людини впливало те, що йому відомо слово «меридіан»?
Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств, щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.
У світі повно незрозумілого, і хтось повинен заповнити цей вакуум. Хай вже краще цим займаються ті, з ким не нудно.
Нікому не подобається самотність. Але силою я нікого не примушую дружити зі мною. Від цього тільки гірше.
Як не старайся, коли боляче – болить.
Нікому не подобається самотність. Але силою я нікого не примушую дружити зі мною. Від цього тільки гірше.
Один раз погодишся з повною нісенітницею – і понесло!
Людині дарується надія, і він використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.
Людині дарується надія, і він використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.
Іноді мені стає нестерпно сумно, але в цілому життя тече своєю чергою.
Будеш читати те саме, що інші – почнеш думати, як все. А вони – суцільно селюк і міщани.
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не відходить цього шансу і будь щасливий. Як я можу судити з власного досвіду, в житті таких шансів буває раз, два – та й усе, а втративши їх, шкодуєш потім все життя.
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не відходить цього шансу і будь щасливий. Як я можу судити з власного досвіду, в житті таких шансів буває раз, два – та й усе, а втративши їх, шкодуєш потім все життя.
Мені здається, в нашій далекійвід досконалості життя повинно бути хоч трішки марного. Якщо все марне випарується, життя втратить навіть свою недосконалість.
Перемога мене чекає або поразка – це зовсім неважливо. Набагато важливіше відповідати своїм власним, мною ж встановленим стандартам. І в цьому сенсі біг на довгі дистанції – ідеальний вид спорту.
