розводять мене, як пітерські мости.
і зводиш.
тільки от з розуму.
Приїжджаючи сюди, стаєш ніби частиною цього всього спокійного божевілля, цього нерукотворного чарівництва.
А в Пітері все інакше. Там восени замість жовтого листя вулиці засипані спогадами і сумними обличчями.
За Пітеру треба скакати на конячці, начисто кірасу, а ми-то пасемо немитих таксі та несвіжих комірцях.
Нещасний випадок
Я йду по нічному Пітеру, в римах плутаюся, їх не злічити!
Я щасливіше всіх в цьому городе..от того лише, що знаю, ти є!
Мені подобається роздивлятися старі будівлі на набережних, гуляти по вулицях і посміхатися перехожим. Я відчуваю себе тут завжди вдома, завжди в безпеці. Мені тут тепло в будь-яку погоду.
А може бути в Пітер?
І все владнається.
І дихається легше.
І легше танцюється.
Вода і камінь визначили його горизонтальну помпезну стилістику. Благородство тут так само зазвичай, як нездоровий колір обличчя, борги і вічна самоіронія.
Сергій Довлатов
В Пітер хочуть все. Це ж столиця Рая.
Кожне місце зберігає в собі спогади. Мої, твої, багатьох інших.
Пітер, Пітер … Ти стільки знаєш, ти багато бачив, і все, що я хочу сказати тобі – це тільки слова.
Біла гвардія
Жителі Пітера звикли до дощу. Дощ – частина їх життя. Вічний дощ. Якщо захочеться заплакати, чи не заплачеш. Занадто багато навколо води. Таке життя робить петербуржців дуже сильними і несприйнятливими до катаклізмів. Їх не здивуєш соплями. Вони мріють про сонце, про гроші, про білому літаку, що летить до білого піску на далекому пляжі. А по ночах вони танцюють у світлі тисяч маленьких, яскравих, сонячних променів … Посміхаються, цілуються, віддаються один одному, грають в любов.
Євген Нічіпурук
Неможливо не відчути, що тут і час тече по-іншому, тут день довший, і не тільки тому що білі ночі. Просто тому, що сидіти вдома тут просто безглуздо. Гуляйте по Пітеру! Захоплюйтеся їм! Дихайте їм!
