Коли вночі летиш над Нью-Йорком, здається, що під тобою мільйони зірок. І кожна з них – це життя людини, який називає це місто будинком. Батько казав мені, що з давніх часів люди дивилися на зоряні візерунки і намагалися по ним передбачити, що станеться в житті, і якщо ти вмів читати ці візерунки, то міг дізнатися дізнатися про те, що трапиться, раніше, ніж інші.
Знову про Христа. Як сказано в одному з гностичних оповідань, з ненависті до фатуму він нібито піднявся на небо і порушив розташування сфер, щоб люди перестали звертатися до зірок. І що в такому безладді сталося з моєї бідної зіркою?
Якщо ти не бачиш сонце, не плач через сліз ти не побачиш зірок.
Найяскравіше зірки сяють перед тим, як померти.
Зірок на небі було так багато, що здавалося, там не можна ступити й кроку, щоб під й ногою захрумтів.
Якби ангели грали в більярд, жодна зірка не залишилася б на своєму місці.
Люди подібні цим зіркам в височині. Деякі слабо горять мільйони років, ледь видимі з землі. Вони існують, але ти не знаєш про це. Вони зливаються, як точки на полотні. А інші виблискують так сильно, що висвітлюють небо. Їх неможливо не помітити, неможливо не милуватися ними. Але вони не живуть довго. Не можуть. Вони швидко спалюють свою енергію.
Мені подобаються зимові зірки. Вони так холодні і далекі, дивляться зверхньо, що, здається, до них ніколи не дістати!
Тепер нас троє, а мудреці адже завжди мандрують втрьох, вірно? Шукай свою чортову зірку – і вперед.
Ніщо не зникає безслідно. Особливо сила почуттів. Вона розчиняється в мчали по небу хмарах, в напоєному свіжістю повітрі, в серцях незнайомих людей, в темряві ночей і мовчанні зірок …
