Цитати з твору Гроза (30 цитат)

П’єса «Гроза» Островського є одним з найвідоміших творів російської літератури XIX століття. У цій статті представлені цитати з твору Гроза Островського: афоризми, цікаві висловлювання, мудрі думки і т.д.

Знай свою справу – мовчи, коли вже краще нічого не вмієш.
Варвара

Чужа душа повна загадок.
Кабанова

Чого сама боїться, тим і інших лякає.
Варвара

А ось розумні люди помічають, що у нас і час-то коротше стає. Бувало, літо і зима-то тягнуться-тягнуться, не дочекаєшся, коли закінчаться; а нині і не побачиш, як пролетять. Дні-то і годинник все ті ж начебто залишилися, а час-то, за наші гріхи, все коротшими і коротшими робиться. Ось що розумні люди кажуть.
Феклуша

Та вже коли чого бути, так і вдома не сховаєшся.
Варвара

Я говорю: чому люди не літають так, як птахи? Знаєш, мені іноді здається, що я птах. Коли стоїш на горі, так тебе й тягне летіти. Ось так би розбіглася, підняла руки і полетіла.
Катерина

Ні, не любиш. Коли шкода, так не любиш.
Варвара

Придивилися ви, або не розумієте, яка краса в природі розлита.
Кулігін

Все до серця щось приймати, так в сухоти скоро потрапиш.
Тихон Кабанов

Легко сказати – кинути! Тобі це, може бути, все одно; ти одну кинеш, а іншу знайдеш. А я не можу цього! Вже я коли полюбив.
Борис Григорович

Як можна за себе ручатися, мало ль що може в голову прийти.
Тихон Кабанов

Люблю дуже з дітьми розмовляти – ангели адже це.
Катерина

Ні, кажуть, свого-то розуму. І, значить, живи століття чужим.
Тихон Кабанов

Ось тобі перша прикмета: як ти побачиш його, вся в особі перемінишся.
Варвара Кабанова

Красота-то адже смерть наша! напівбожевільним пані

Молоду тебе заміж-то віддали, погуляти-то тобі в дівках не довелося; ось у тебе серце-то і не йдуть ще.
Варвара Кабанова

Не можна, матінка, без гріха: в світі живемо.
Феклуша

Ось ще якісь землі є! Якихось, якихось чудес на світі немає! А ми тут сидимо, нічого не знаємо. Ще добре, що добрі люди є; ні-ні та й почуєш, що на білому світлі робиться; а то б так дурнями і померли.
Глаша

Не дуже-то нині старших поважають.
Кабаниха

Не можна, матінка, без гріха: в світі живемо.
Феклуша

Нікому не замовиш говорити: в очі не посміють, так позаочі стануть.
Кабаниха

Молодість-то що значить! Смішно дивитися-то навіть на них! Якби не свої, насмеялась б досхочу. Нічого-то не знають, ніякого порядку. Попрощатися-то шляхом не вміють. Добре ще, у кого в будинку старші є, ними будинок-то і тримається, поки живі. Але ж теж, дурні, на свою волю хочуть, а вийдуть на волю-то, так і плутаються на покор та сміх добрим людям. Звичайно, хто і пошкодує, а більше все сміються. Та не сміятися-то не можна; гостей покличуть, посадити не вміють, та ще, гляди, забудуть кого з рідних. Сміх, та й годі! Так-то ось старина-то і виводиться. В інший будинок і зійти-то не хочеться. А та зійдеш-то, так плюнеш та он швидше. Що буде, як люди похилого віку тут повмирають, як буде світло стояти, вже й не знаю. Ну, да уж хоч то добре, що не побачу нічого.
Кабанова

Як, дівчина, не боятися! Всякий повинен боятися. Не те страшно, що вб’є тебе, а то, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма помислами лукавими. Мені померти не страшно, а як я подумаю, що ось раптом я з’явлюся перед Богом така, яка я тут з тобою, після цього розмови щось, ось що страшно. Що у мене на думці щось! Який гріх-то! страшно вимовити!
Катерина.

Ось життя-то! Живемо в одному місті, майже поруч, а побачиш раз в тиждень, і то в церкві або на дорозі, ось і все! Тут що вийшла заміж, що поховали – все одно.

Відкриласябезоднязірок повна,Зіркамчисланема, безодні-дна.

Такосоружнийвінмені,осоружний, ласкащосьйогоменігіршепобоїв.

Тактизнай,щотичерв’як.Захочу-помилую,захочу- роздавлений.

Мовчи,коли вжекращенічогоне вмієш.

Скороказка мовиться,та не скоро ділоробиться.

Всідо серцящось приймати,таквсухотискоропотрапиш.