Зима настає майже так само раптово, як ми – на граблі …
Зима – чесне пору року.
Зима насупила! А в душі не зрозуміло, чи то весна, чи то літо! Та й не важливо, головне, що тепло і барвисто!
Зима – це диво, це казка, в якій ми – головні герої. Ніколи не знаєш, що трапиться, але точно впевнений, що пригоди принесуть любов.
Зима не закінчиться, поки все не викинуть ялинки!
Зима – це час пити какао, надягати затишні речі, разом наряджати ялинку і зігрівати один одного.
Зима не літо: живемо і це.
Зима – це час чудес, казок, любові, тепла, нових очікувань. Давайте вірити в чудеса.
Зима не страшна, коли хтось зігріє весну у вашому серці.
Зима – це час справжніх Чудес …
Зима не тільки для розчарування, але і для любові. Вона може бути різкою, непередбачуваною і невблаганною. Тим не менше, більшість з нас захоплюються тихою красою засніженого лісу, а перший снігопад все ще залишається для насчарівним видовищем.
Зима – це час, коли книги стають живими!
Зима недарма злиться, а разом з нею ми, адже саме з зимою кіло до нас все зайшли.
Зима – це час, коли ти чекаєш літа, але в той же час шалено радієш снігопаду, і тихенько наспівуєш пісню з реклами кока-коли.
Зима дуже довга, правда? – Вона здається довгою, але не буде вічною.
Зима – це час, коли шуби вигулюють своїх господинь.
Зима пахне мандаринами, ваніллю і гарячим шоколадом.
Зима – це дитинство … Довгі вечори з батьками, м’який запах чаю з лимоном.
Зима підстьобує нас гріти добро в своїх ручках і ділитися ним одним дотиком.
Зима – це життя кристалів, архітектор сніжинок, вогонь морозу, душа сонячного променя. Всім цим наповнений свіжий зимове повітря.
Зима схожа на розлуку, Взимку кристали льоду співають, І холод вин народжує нудьгу, І звуки повільно течуть, Оволодівають мною, і плещуть, І, як годинник, все б’ють і б’ють, І стрілки часу скрегочуть, І стрілки часу скрегочуть.
