– Йому повідомляють, що дружина від нього йде, а він – «так-так-так-так-так»! Навіть якось неввічливо! Однак я дивуюся твоєму спокою! І знаєш, Шурик, як-то навіть ось тягне влаштувати скандал.
– Не треба!
– Ти думаєш?
– Упевнений!
– У кого нога?
– Ця нога – у того, у кого треба нога.
Одружитися треба було на сироті.
Розум підвладний почуттів, почуття підвладні серця, серце підвладне розуму. Коло замкнулося,з розуму почали, розумом закінчили.
Я мзду не беру. Мені за державу обидно.
Ну чому він шахрай? Людина вміє жити!
Джентльмен не повинен думати про ризик, коли жінка просить про допомогу.
Хороша дружина, хороший будинок. Що ще потрібно людині, щоб зустріти старість?
– Як вам чоботи?
– А ти змінилася, Катерина. Раніше ти не була такою жорстокою.
– Вчителі хороші були.
Абдулла, митниця дає добро.
– Ви думаєте, я легковажна?
– Поживемо побачимо.
Солдатська заповідь: подалі від начальства, ближче до кухні. Потопали.
За державу обидно.
Не вчи мене жити, краще допоможи матеріально.
Земну кулю, як відомо, крутять саме оптимісти.
Гюльчатай, відкрий личко.
Самовдосконалення – онанізм. Саморуйнування – ось що дійсно важливо.
Зараз до людей треба помягше. А на питання дивитися ширше.
Не люблю я таких людей! Непунктуальних!
