-А говорив, порожняком піде.
– Олівець.
– Е Пенсі.
– ЄС. Стіл?
– Е тейбл.
– ЄС. Дівчина.
– Чувіха.
– Та ні, по-англійськи! Ну? … герл!
– О, єс, герл, герл!
– ЄС, йес, ОБХСС!
– Канай звідси! – Ось ось! І нехай канает!
-Який хороший цемент. Чи не відмивається зовсім.
– А ти навіщо втік?
– Все пабіжалі – і я пабіжал …
Конем ходи, конем!
Доцент, а Доцент, ну що робити-то будемо?
-Прямо так підемо.
-Так?
-Засекут!
-Прямо так. Нехай думають, що ми спортсмени. За мною!
– Що це у тебе?
– Треба!
Яка огидна пика!
-Ви з якого суспільства, хлопці?
– “Трудові резерви».
-А що, «Динамо» біжить?
-Все біжать.
– Шакал я паршивий, все краду і краду …
– Че це ти крадеш?
– Ось на шухері тут сиджу. Вкрали вже. Ну я пішов
Це тобі не дріб’язок по кишенях тирити!
-Я – Доцент!
-Вітаю!
– Чому обов’язково в карти? Мало цікавих ігор? У бій, в кораблики. Так ось гарна гра, в міста. Знаєш, я говорю «Москва», а ти на останню букву на «а» – Астрахань. А ти, значить, на «н» – Новгород, розумієш, так? А тепер ти, Федько.
– А че я?
– Ну, кажи на «д».
– Воркута.
– Чому Воркута?
– А я там сидів.
– Ну добре. А ти, значить на «а».
– Джамбул.
– А до чого тут Джамбул?
– Тому що там тепло, там мій будинок, там моя мама.
Машину куплю з магнітофоном, пошию костюм з відливом – і в Ялту!
-Мені дуже ніяково, я прошу Вас, будь ласка, позичте мені 19 рублів 40 копійок на два дні.
-А чи вистачить на чотирьох-то, товаришу?
А чому я? Ледь що, відразу Федя, Федя …
У поїзді я впав головою вниз, вдарився. Тут пам’ятаю, тут нічого …
-Шах!
-Хід конем, конем ходи, дурень!
-Отстань! Мат!
Відкривай дорогу, дядько! Фізкульт-привіт, дядько! Салям алейкум!
