Я б собі ніколи не пробачив, якби упустив такий соковитий фрухт!
Ще разпропустиш – з’їж!
Що ти мені істерику робиш?
І шоб тихо тут!
– Шо ти кип’ятишся, як той паровоз?
Дядько, а ти у них найголовніший?
Ну шо ти мені абізяну водиш?
Шо? Я в вуличні попки?
Давид Гоцман, йди кидайся головою в гній!
Не тягни кота за всі подробиці!
Неїї, я тудою.
Дава, стій. Слухай, ми чотири роки не помічали твій день народження. Ти не хотів, я поважаю. А п’ятий я вже не хочу.
Сеня, друже! Не дай Бог, звичайно …
Від тебе, Наїм, навіть спирту на морозі не хочу, в горло не полізе!
Є грамотні люди. Вони не хочуть, щоб їхні портрети друкували в газеті «Правда», таки мають право.
Що значить мало? Сара теж кричала: «Мало!» – а потім няньчила сімох бандитів, не рахуючи дівчаток!
За Баха ближче до ночі, ти за Еву!
Завтра сядеш в моєму кабінеті і будеш вчити кримінально-процесуальний кодекс від великої літери «У» до тиражу і друкарні.
Скажіть будь ласка, «Два Великих Розлади» недбало глосики?
Ось така бірочка. Я цікавлюся знати, з якого складу воно спливло.
Мама, я заріжу себе ножем! – Ріж! Роби маму сиротою. Не шукай ножики, я їх прибрала!
Так треба смажити! При такий густий спеці глосики довго не витримає!
Дава? Я вас благаю. Так він добрий, як Теляк.
За завтра, завтра поговоримо.
Не корч мені Клару Цеткін!
Полдгода мучився, аж зуб кришився, а там прийшов фашист – було чим зайнятися.
Ти вганяє маму в самий труну, синочка, і навіть глибше!
Тут кримінальний розшук, а не баня – нема ні голих, ні поганих.
Ні, спасибі, справ за гланди.
Тихіше несіть! Тихіше! Тихіше ж, кому сказала? Дивіться очима! Ви ж його пошкрябать!
Громадяни менти! Я маю дещо сказати!
Від ти босота оката, Шош ти кишені відстовбурчуються, як фраєр?
