Скрутіть в себе самого.
Do Not задовольняйся поверхневим поглядом. Від тебе не повинні вислизнути ні своєрідність кожної речі, ні її гідність.
Do Not переймайся ні тим переконанням, якого тримається кривдник, ні тим, що він хоче нав’язати тобі, але все розглядай з боку істини.
Ми всі створені для взаємодії, як ноги, руки, очі.
Якщо вас дратує якийсь предмет, то винен в цьому не він сам, а ваше судження про нього. І в ваших силах змінити цю думку.
Що вулика не корисно, то бджолі нема на користь.
Ніколи не розцінюй як корисне тобі що-небудь таке, що змусить тебе коли-небудь порушити вірність, забути сором, зненавидіти іншого.
Зрозумій не тільки те, що життя вбиває з кожним днем і залишається все менша її частка, а й те, що при дуже довгого життя не завжди зберігається сила думки для розуміння того, що відбувається і осягнення справ людських.
Якщо людина тупіє, це не відбивається на його диханні, травленні, уяві, бажаннях і тому подібному. Але слабшає влада над самим собою …
Підкинуті каменю впасти не зло, та й вгору злетіти не таке вже благо.
Проявляй ті якості, які ти в силах проявити: щирість, серйозність, витривалість у праці, байдужість до задоволень, вміння задовольнятися малим, доброзичливість, відвертість, презирство до поверхні, свободу від помилкового великодушності.
Як морський пісок знову і знову лягає поверх колишнього, так колишнєв житті швидко заноситься новим.
Нехай справи твої будуть такими, якими б ти хотів їх згадати на схилі життя.
Чим би я не був, я тільки немічне тіло, слабке прояв життєвої сили і пануючого початку. Нехтуючи своїм тілом, як ніби ти при смерті. Воно лише кров та кістки, тлінне плетіння нервів, жив і артерій …
Кращий спосіб захиститися – не уподібнюватися.
Скоро ти забудеш про все, і все, в свою чергу, забуде про тебе.
Люди не знають, скільки багатозначні такі слова, як «красти», «сіяти», «купувати», «не діяти», «вбачати належне»; для цього знання потрібні не тілесні очі, а якийсь інший орган зору.
Суди кожне слово і вчинок відповідно до їх природою, і нехай тебе не бентежить хула інших людей і будь-які їх слова. Бо у інших людей свої особливі принципи.
Приставляти одну добру справу до іншого так щільно, щоб між ними не залишалося ні найменшого проміжку, – ось що я називаю насолоджуватися.
Радість людині – робити те, що людині властиво.
Все, до чого мрієш прийти з часом, може бути зараз твоїм, якщо до себе ж не будеш скупий, тобто якщо залишиш все минуле, майбутнє доручиш промислу, і єдино до цього станеш справлятися праведно і справедливо.
Праведно – це з любов’ю до того, що приділяє доля, раз природа принесла тобі це, а тебе – цього.
А справедливо – це благородно і без натяків висловлюючи правду і вступаючи по закону і по достоїнству.
І нехай не завадить тобі ні порок чужий, ні визнання, ні мови, ні, звичайно ж, відчуття цієї нарощені тобою плоті – страждає, так її турбота.
І коли б не мав тобі вихід – якщо ти залишиш все інше і, шануючи єдино своє провідне і те, що в тебе божественного, не тої боятимешся, що треба колись припинити життя, а що так і не почнеш ніколи жити за природою , тоді будеш ти людина, гідний свого батька – світу, а не чужинець в своїй вітчизні, він дуже дивувався як несподіванки того, що відбувається день у день, і від всякої всячини залежить …
