Цитати з фільму Любов і голуби (40 цитат)

Радянський кінематограф завжди славився своїми легендарними творами в таких жанрах, як комедії і мелодрами. Безумовно стрічка «Любов і голуби» режисера Володимира Меньшова є таковой.Отлічітельной рисою цього фільму є використання живої мови і кадри з реального життя. Саме це і стало причиною появи безлічі крилатих виразів. В даному розділі зібрані цитати з фільму Любов і голуби.

Дівчата, уйміте вашу мать!

Мені цей клімат порадила моя екстрасенс.

-Ну ось/* в сенсі фіг */тобі на сукні і на морозиво,
-а тобі Людка, ось/* цілих два фіга */- на чоботи і на помади …
-О-тать … будемо тепер … голодом сидіти!

– Курлов-Курлов … Ну, Олька, давай говори матері як на духу – купував батя голубів чи ні? Чуєш, кому кажу-то?

Бач, яка, спочатку батька забрала, а тепер їй, бачте, мати уйміте …

Надюха … Красиве ім’я. Надюха – мій компас земний …

-Чет-ти розмахнулася на двадцять п’ять карбованців-то, Надюха, а?
-Ой! Іди! Цілуйся там зі своїми голубами. Чухрай, Чухрай нас як Липок.

– О, кинулася Надюха-то. А грошики-то бабай забрав.

Це откудова це до нас такого красивого дядечка замело?

Шлюб – це добровільне рабство. – Так?

Громадяни! Зберігайте гроші в ощадній касі

– А ти з книжки симі.
– Щас я як ті пульного! Багато клав-то? Шоб Сима.

Мара я не розумію!

Що так погано за кадрами дивитеся? Бігають, куди хочуть ваші кадри.

-А ти че стоїш, вуха розчепірила? Батькова заступниця.

– Та не пив, не пив я! Хоча привід є. День взяття Бастилії даремно пройшов. Василь, це ви ніж руки-то миєте? .. Паразит!

Та яка доля? За п’янці закрутилося і не виберешся.

А у нас текучка! Яка страшна у нас текучка!

-О! Вже закушують. Ну як же. Я кажу, закушують вже ?!
-О! Саня прийшла.

– Вісімдесят років з дня народження … Ух ти, а їй вже вісімдесят ?!

Людк! А Людк! Тьху, село!

– Кака любов? – Така любов!

-Василь, це ви ніж руки-то миєте? .. Паразит!

– Звичайно, де ж йому бути щось, як не тут?
– Дак, надюха, я тільки пару кружечек-то, смак-то не забути, ага.

– Сіль – це біла отрута.
– Так цукор ж біла отрута.
– Цукор це солодка отрута.
– Раїса Захарівна, може з хлібом, а?
– Хлебушек це взагалі отрута!
– Ні я б зараз горбушечкой отруївся б … Ну правда жерти хочеться!
– Чи не «жерти», а «є».
– Чо?
– Чи не «чо», а «що»!

І натрапила на стіну нерозуміння, егоїзму і ненависті.

-Страшно звістку приніс я в твій будинок, Надія. Клич дітей.

– Потім вийшов лікар, каже: померла, дідусь, твоя бабуся.

– Товариш Кузькін?
– Ага, Кузякин.
– Володимир Валентинович?
– Ага, Василь Єгорович.
– А, ну правильно, у мене професійна пам’ять.

– Матюкаюся! – А мені подобається, це пікантно.

-Крок зроблю – не тримають ноги. Як вата, ноги. До сих пір трусяться … руки.

– Інфаркт мікарда! Ось такий рубець! Розтин показав.

Органи двіжееенія вони лікували, органи двіжееенія … Поотрубать б вам ці органи-то.

По п’янці закрутилося і не виберешся.

-Хрясь! І все, що боліло – у відро для сміття.

– Шо характерно – любили один одного! ..
– Знаєте, як вона мене називала? Ніхто не знає! Я їй кажу – Санюшка! А вона мені – Мітюнюшка! ..
– А голос який! Скажи ж, Надь! Як заспіває!

– Ах ти, сучка ти фарбовані!
– Чому ж фарбована, це мій натуральний колір!

Жовта вода тобі в голову вдарила, ось ти і копирсаються.

-Мій тато дуже хотів хлопчика, а народилася дівчинка.
-Як назвали-то?
Кого?
-Девчушку-то ??
-Раіса Захарівна!
-Не зрозумів…
-Ну, мійпапа хотів хлопчика, а народилася дівчинка – Я!
-Аааа …

– Біжи, дядь Мить!