Творіть добро і воно до вас обов’язково повернеться.
Майбутнє належить добрим людям, і вони будуть жити в прекрасному світі, який зараз нам важко собі уявити …
Я пізнав мовчання у балакучих, терпимість у нестерпних, доброту від недобрих, і все ж дивно, я не вдячний цим вчителям.
Я дозволяю добру оточувати мене. Я приймаю добро. Я віддаю добро. Я розумію, що це одне з кращих якостей і дозволяю йому міцно влаштуватися в моєму житті.
І щоб після себе не картати
В тому, що зробив комусь боляче,
Краще добрим на світі бути,
Злого в світі і так досить.
Ласкаво є вічна, вища мета нашого життя. Як би ми не розуміли добро, життя наше є не що інше, як прагнення до добра.
Щоб повірити в добро, треба почати робити його.
Милостиві государі і милостиві государині, вирощуйте в душі своїй, в самому світлому її куточку, такі прекрасні квіти, як чеснота, скромність, чесність, справедливість і любов. Тоді кожен з нас зможе тут, в цьому світі, прикрасити своє віконце невеликим горщиком з квітами.
Той, хто робить добро іншому, робить найбільше добра самому собі – не в тому сенсі, що йому буде за це нагорода, а тим, що свідомість зробленого добра дає вже велику радість.
Щоб любити добро, потрібно всім серцем ненавидіти зло.
Обійми мене добрим словом …
Поцілуй мене ніжним поглядом …
Може, ці слова не нові …
Знаєш – більшого мені не треба.
Хто їсть млинці з варенням, той не може бути таким вже й страшно небезпечним. З таким можна говорити.
З усіх чеснот і достоїнств душі найбільше гідність – доброта.
Не варто нести людям добро, якщо вони цього не просять. Вам це дорого обійдеться. Найкраще, що можна зробити – покласти добро на чільне місце і тихенько відійти. Кому треба – той сам візьме.
Записуйте образи на піску, доброту на мармурі.
Пам’ятайте, що немає такої речі, як маленький акт доброти. Кожен акт створює пульсацію, яка не має логічного завершення.
