Ходити заміж без любові їй не веліла велика російська література.
Література в кінцевому рахунку є хроніка того, як накопичуються неприємності і як людина протистоїть їм.
Російська мова всіляко заслуговує вивчення як сам по собі, бо один з найсильніших і найбагатших живих мов, так і заради інформації, що розкривається їм літератури.
Література – це керівництво людського розуму людським родом.
Читання хорошої літератури підвищує вміння грамотно викладати думки на рідній мові. А то зараз величезна кількість англіцизмів, інших запозичень з’явилося: кажуть перформанс замість подання або сет замість набір – це просто засмічення мови, а не розвиток. А щоб знати російську мову в усій його красі і різноманітті, соковитості, якщо хочете, потрібно якомога більше читати.
Література – це керівництво людського розуму людським родом.
Вчений література рятує людей від невігластва, а витончена – від грубості і вульгарності.
Коли здолаєш певну кількість порядної літератури, виявляється, що такий більше не залишилося. Доводиться писати її самому.
Література надає життю форму.
У народу, позбавленого суспільної свободи, література – єдина трибуна, з висоти якої він змушує почути крик свого обурення і своєї совісті.
Виродження людства починається з виродження літератури.
Найгірше ось у чому. Так як людина здебільшого подумки уявляє себе таким, яким його описують у книгах, то він врешті-решт приймає неправильне уявлення про себе самого, яке нав’язує йому література, і виходить з нього в своїх вчинках.
Модернізм – це коли зрозуміти книгу вже не легше, ніж зрозуміти життя.
Література – це мистецтво самовираження за допомогою слів.
Все на цьому світі відносно. Є люди, яких розбестить навіть дитяча література, які з особливим задоволенням читають в псалтирі і притчах Соломонових пікантні містечка. Є ж і такі, які чим більше знайомляться з життєвої брудом, тим стають чистішими. Публіцисти, юристи та лікарі, присвячені в усі таємниці людського гріха, не відомі за аморальних.
