Люди бачили б навколо себе багато прекрасного, якби не були такі злі.
– Як ти вчиниш, якщо з’явиться зло, яке не подолати добром? Забруднивши руки, станеш злом і переможеш його? Або ж дозволиш злу поглинути правосуддя?
– У будь-якому випадку залишиться зло.
..Ум – це добре … Але розум озлоблений – по праву може бути прирівняний до ОВ – отруйних речовин для оточуючих …
Ненависть – важкий багаж. Життя занадто коротке, щоб витрачати її на зло. Воно того не варте.
Невинність володіє такою силою, яку зло не могло собі уявити.
Придушивши в собі злість, будьте пильні: зазвичай після цього злість переходить до партизанських дій.
Не бачу зла. Чи не чую зла. І зла не кажу.
Лиходійство творити не дано, воно може лише знущатися і спотворювати.
Я не думаю, що ви злий, але чим більше я про це не думаю, тим ви не стаєте добрішими.
Люди охочіше вірять в Диявола, ніж в Бога і в добро. Не знаю, чому … Може бути, розгадка проста: творити зло набагато легше. А говорити, що людиною опанував Сатана, – все одно що оголосити його божевільним. Не потрібно бачити біса своїми очима, щоб повірити в його існування.
Зло – це зло (…) Менше, більше, середнє – однаково, пропорції умовні, а межі розмиті.
Зло може з боку раптово увійти в людини, і він, не встигнувши оговтатись, виконує зло. Тоді в чому ж він винен? Він винен в тому, що йому була дана вся життя, щоб не залишати в душі вільного місця для зла. Але він обережно притримував вільне місце, не даючи добру заповнити його, і це місце в кінці кінців зайняло зло. Чи не давав добру розширюватися, і в цьому був його свідомий гріх.
Безумна до того любов моя,
Що зла в тебе не помічаю я.
Я ні разу не бачив, щоб Ласкаво вступило в єдиноборство зі Злом. Всякий раз одне Зло воює з іншим Злом.
Гріх не в темряві, а в небажанні світла!
На нервовому грунті добре ростуть лише квіти зла.
