Бойовий успіх забезпечений тільки тієї армії, яка буде перейнята духом ініціативи.
Всі великі полководці були великими знавцями душі людини.
Непереможним воїнство російське в боях і неповторно в великодушність і чеснотах мирних.
Підтримувати варто не всяку традицію, а тільки таку, яка зміцнює дух армії.
Як би погано не доводилося, ніколиНе впадайте у відчай, тримайся, поки сили є.
Гріх забувати своє славне минуле, а ми в цьому відношенні часто буваємо непростимо недбалі.
Вища і кінцева мета військового виховання – мистецтво перемагати ворога.
Ми переживаємо час не тільки не пересічне, але навіть критичне, а тому і не можемо продовжувати жити прежнею життям.
Любов до батьківщини – перша перевага цивілізованої людини.
Необхідно нарешті підняти на практиці висоту військового звання і усунути непристойну в цьому відношенні різницю між словом закону і справою.
Честь – святиня офіцера … вона вище благо … честь – нагорода в щастя і втіха в горі. Честь загартовує мужність і облагороджує хоробрість. Честь не знає ні тягостей, ні небезпек … честь не терпить, і не виносить ніякого плями.
Поменше егоїзму і побільше офіцерської доблесті. Кожному своє і кожному да воздасться по заслугах, по уму, знання, праці.
Легко в навчанні – важко в поході, важко в навчанні – легко в поході.
Творення чого б то ні було вимагає довгого часу, а руйнування – справа однієї миті.
Вивчають великі зразки військової справи не для того, щоб їм буквально наслідувати, але для того, щоб перейматися їхніми духом.
Якості воєначальників для мирного і для військового часу кілька не сходяться: в мирний час потрiбно від начальника поступливість з начальством, а у воєнний час – опірність ворогові. У мирний час затирають «чинять опір» і висувають людей поступливіших, а вони і на війні виявляються поступливими … щодо ворога.
Неробство – корінь усього зла, особливо військовій людині.
