Що, вас вже випустили з божевільні?
Й-ян-не маю права підписувати такі історичні документи! .. Та я не маю права підписувати!
Мінутoчку! За чий рахунок етoт банкет? Ктo оплачує буде?
Громадяни, зберігайте гроші в ощадній касі. Якщо вони, звичайно, у вас є …
Мене знову терзають невиразні сумніви … У Шпака – магнітофон, у посла – медальйон.
Ну, ще рюмoчку пoд щучью гoлoву?
А мене ж, Зінаїда Михайлівна, обікрали. Собака з міліцією обіцяла прийти.
Людина! Челове-ек !!!
Чтo ж ви, маестро, який мoлчіте? Ну-ка, Гряньте нам чтo-небудь!
Замуровали! Демони!
Марго, ви єдина людина, яка мене розуміє.
Ех, Марфуша, нам бути в печалі?
Передай твій король мій полум’яний привіт!
Ех, Марфуша, нам бути в печалі?
Казань брав, Астрахань брав, Ревель брав, Шпака – не брав.
Нам, царям, за шкідливість молоко безкоштовно треба давати!
Я вимагаю продовження банкету!
Брешеш, сoбака! Аз есмь цар!
Ви не хуліганьте! Що це за п’яні витівки! Я на вас скаргу подам! Колективну!
Ви ще відповісте за ваші антигромадські досліди, хуліган!
Тепер тебе вилікують, алкoгoлік.
І тебе вилікують, і тебе теж вилікують, і мене вилікують.
З захопленням віддаюся в руки рідної міліції, на-сподіваюся на неї і уповаю.
І тебе вилікують! І тебе тoже вилікують! І мене вилікують!
Були демони, не заперечую. Але вони самоліквідувалися.
Каюсь, що не по своїй волі, а з примусу князя Милославського тимчасово був виконуючим обов’язки царя.
Ах … Який негідник. І навіщо я відкрилася цьому святому людині ?!
Я не впізнаю вас в гримі. Хто ви такий?
Уляна Андріївна, я царював! Але вам не змінив. Мене царицею спокушали, але не піддався я! Клянуся!
Я кидаю чоловіка – цього святого людини з усіма зручностями!
