А толку-то? П’ять років над підручниками горбатиться, щоб потім за тисячу рублів на заводі працювати. Ні, це не життя … -Ну ось, у Тоні не життя, і у мене не життя. Ну а що тоді життя-то?
– Ну товариші, я пропоную випити за великого хокеїста Гуріна! -Ну-ну, одну-то чарочку за себе можна.
-Припинити обніматися! Ви що, забули, що перебуваєте в громадському місці?
-До речі, ви були на телецентрі? -Звичайно, що не була. -Ні? Хочете побачити? -Дуже. А як? -Я замовлю вам пропуск.
-Наука якась нудна – хімія. Одні тільки формули. -Нічого ти не розумієш! Хімія – це майбутнє людства. -Будущее? Ти краще про сьогодення подумай.
Ну що, як то кажуть, за знайомство? -Я впевнена, воно перейде в міцну дружбу.
-Чуєш, девченки, може … Давай-давай, топай, топай …
-Вітя, не требатак поспішати. І потім, для риби є спеціальний ніж. -Я забув, який. -Остолоп. Весь ранок тебе вчила. Що подумає про тебе наша гостя?
-Чого це ти так? Хлопці, начебто, нічого. -Ось саме, нічого. Лимитчики, начебто нас з тобою, за версту видно. Ні, полюбити – так королеву! Програти – так мільйон!
-Че так пізно? Давай, підключайся. Господарі телеграму надіслали, післязавтра приїжджають. Ось що значить інтелігентні люди, заздалегідь попереджають, бояться зненацька застати. -Що ж тепер буде-то? -Не бійся, все продумано.
-Ось це життя, ось це щастя, зрозуміла?
-Щось світло очі ріже … -Не треба, Рудик … Ну не треба …
-А ви що, теж артист, так? -Так, початківець. -Поздновато починаєте.
-Огурчікі, у вас, Анна Микитівна, чудові. Я взагалі сьогодні весь вечір тільки солоне їм.
-Свірідова, заспокой ти мою нервову систему! Ну скажи, коли ти нарешті заплатиш? Ну що мені, на коліна перед тобою ставати? Мені ж відомість здавати!
-Учі слова!
-Хорошенькая – не можу …
-Зараз не ті часи. -Час завжди однакові! Перш ніж щось отримати, потрібно заслужити, заробити!
-Не бійся, Тоня. Це ще невідомо, хто кому оглядини влаштує. -Які оглядини … Просто, їдемо в гості …
-Ні, ну чому ти повинна виховувати дитину одна? -Ребенка не буде …
