-Чого це ти так? Хлопці, начебто, нічого. -Ось саме, нічого. Лимитчики, начебто нас з тобою, за версту видно. Ні, полюбити – так королеву! Програти – так мільйон!
-Че так пізно? Давай, підключайся. Господарі телеграму надіслали, післязавтра приїжджають. Ось що значить інтелігентні люди, заздалегідь попереджають, бояться зненацька застати. -Що ж тепер буде-то? -Не бійся, все продумано.
-Ось це життя, ось це щастя, зрозуміла?
-Щось світло очі ріже … -Не треба, Рудик … Ну не треба …
-А ви що, теж артист, так? -Так, початківець. -Поздновато починаєте.
-Огурчікі, у вас, Анна Микитівна, чудові. Я взагалі сьогодні весь вечір тільки солоне їм.
-Свірідова, заспокой ти мою нервову систему! Ну скажи, коли ти нарешті заплатиш? Ну що мені, на коліна перед тобою ставати? Мені ж відомість здавати!
-Учі слова!
-Хорошенькая – не можу …
-Зараз не ті часи. -Час завжди однакові! Перш ніж щось отримати, потрібно заслужити, заробити!
-Не бійся, Тоня. Це ще невідомо, хто кому оглядини влаштує. -Які оглядини … Просто, їдемо в гості …
-Ні, ну чому ти повинна виховувати дитину одна? -Ребенка не буде …
-А ми не гірші за їхніх!
Боротися.
-А потім, де ти цих артистів зустрінеш? Вони ж на твоєму хлібозаводі не працюють. -Ти дивишся в самий корінь. Головне питання – де знайти. Але ця проблема вирішувана …
-Курішь? І натщесерце … Я все батькові скажу.
-А Тоня де? -Вже поїхала з Миколою на дачу.
-Категоріческій імператив Канта говорить: роби так, щоб …
-Все, засмоктало міщанське болото!
-Ви Гурин? Сергій? -Все нормально. Нормально …
-І на майбутнє, давайте домовимося. Мене не цікавить, чому немає. Мене цікавить, що ви зробили для того, щоб було так. Домовилися? -Строго, але справедливі.
-Не-нє-нє, шашлик жіночих рук не терпить. Он йдіть туди, ваші місця в залі для глядачів.
