– Невже Ви вірите в ці казки?
– У страшні – так … В добрі – ні, а в страшні – хоч греблю гати.
Мені здається, вона пропускає тих, у кого немає ніякої надії. Хороших, а нещасних!
У всякому разі, вся ця ваша «технологія», всі ці домни, колеса та інша мука-суєта – щоб менше працювати і більше жерти. Все це – милиці і протези.
А людство існує для того, щоб створювати … твори мистецтва. Це, у всякому разі, безкорисливо, на відміну від усіх інших людських дій.
Великі ілюзії … Образи абсолютної істини …
А якби не було в нашому житті горя, то краще б не було – гірше було б. Адже тоді і щастя не було, не було б надії.
Є трикутник А, Б і С, який дорівнює трикутнику А-прім, Б-прим, С-прим. Ви відчуваєте, яка нудьга укладена в цих словах?
Не може бути у окремої людини такої ненависті або, скажімо, такої любові, яка поширювалася б на все людство. Ну гроші, баби … Ну там помста, щоб начальника машина переїхала, ну це туди-сюди … А влада над світом, справедливе суспільство, царство Боже на землі – це ж не бажання, а ідеології, дії, концепції. Неусвідомлене співчуття ще не в змозі реалізуватися.
Пошуки істини. Вона ховається, а ви її всюди шукаєте. В одному місці копнули – ага, ядро складається з протонів.
Хіба може бути щастя за рахунок нещастя інших?
Свідомість моє хоче перемогу вегетаріанства у всьому світі, а підсвідомість знемагає по шматку соковитого м’яса, а чого ж хочу я?
Краще гірке щастя, ніж сіра, невеселе життя.
– Ну ось ми і вдома. Тихо як. Це саме тихе місце в світі. Тут так красиво. Тут нікого немає.
– Але ми ж тут.
– Ну, три людини ж не можуть за день все зіпсувати …
Світ управляється чавунними законами, і це нестерпно нудно.
Чи знаєте що, пане Ейнштейн, не бажаю я з вами сперечатися.
В суперечках народжується істина, будь вона проклята.
У всякому разі, вся ця ваша технологія, всі ці домни, колеса, та інша мука-суєта, щоб менше працювати і більше жерти.
