І у пастухів, і у моряків, і у комівояжерів завжди є одне місто, де живе та, заради якої можна поступитися радістю вільно бродити по світу.
– Є тільки один нехай осягнення, – відповів Алхімік. – Діяти.
Всі одне ціле.
З самого раннього дитинства я мріяла, що пустеля піднесе мені подарунок, якого в житті ще не бувало. І ось я отримала його – це ти.
… є речі, про які краще не питати – щоб не намагатися втекти від власної долі.
Коли навколо тебе одні і ті ж люди – як це було в семінарії, – то якось само собою виходить, що вони входять в твоє життя. А увійшовши в твоє життя, вони через деякий час бажають її змінити. А якщо ти не стаєш таким, яким вони хочуть тебе бачити, – ображаються. Кожен абсолютно точно знає, як саме треба жити на світі.
Якщо людина дійсно чогось захоче, то весь Всесвіт буде сприяти тому, щоб його бажання збулося.
Коли любиш, все ще більше набуває сенсу.
Чим незвичайна річ, тим простіше вона на вигляд, і тільки мудреця під силу зрозуміти її сенс.
Посеред чи пустелі або в великому місті – завжди одна людина чекає і шукає іншого.
Коли людина вирішується на щось, то немов пірнає в стрімкий потік, який понесе його туди, де він ніколи і не думав опинитися.
Не треба нічого говорити. Люблять, тому що люблять, любов доводів не знає.
Їж на годину їжі, а прийде час шляху – вирушай у дорогу.
У кожного свій спосіб вчитися.
Сантьяго ще довго сидів біля колодязя і думав, що колись, ще на батьківщині, східний вітер доніс до нього пахощі цієї жінки, що він любив її, ще не підозрюючи про її існування, і що ця любов стоїть, мабуть, всіх скарбів земних.
Любов не може перешкодити людині слідувати своїй долі. Якщо ж так трапляється, значить любов була справжня.
– Я багато разів перетинав ці піски. Але пустеля так велика і неозора, що і сам мимоволі відчуєш себе піщинкою. А піщинка нема і безмовна.
