Комедія «Недоросль» була написана Дмитром Івановичем Фонвізіним в 18 столітті, коли головним літературним напрямком був класицизм. Одна з особливостей твору – «говорять» прізвища, тому автор назвав головного героя Митрофаном, що означає «являющий свою матір».
Питання про неправдиве і істинне вихованні укладено в назві. Не дарма в сучасній російській мові слово недоук означає недоучка. Адже Митрофан нічому позитивного не навчився в свої шістнадцять років, хоча мати наймала йому вчителів, але робила вона це не з любові до грамоті, а тільки тому, що так повелів Петро 1. Простакова не приховувала цього «… ти хоч про людське око повчися, щоб дійшло до вух його, як ти працюєш! .. »Характер людини формується в сім’ї, а якою людиною міг стати Митрофанушка? Він перейняв у матері все пороки: крайнє неуцтво, грубість, жадібність, жорстокість, презирство оточуючих. Тож не дивно, адже батьки – завжди головний приклад для наслідування дітям. А який приклад могла подати своєму синочку пані Простакова, якщо якщо вона дозволяла собі на його очах грубіянити, грубити, принижувати оточуючих? Звичайно, вона любила Митрофана, але в зв’язку з цим сильно розпестила його. Цитати з комедії «Недоросль» представлені в цій добірці.
Мій Митрофанушка через книги не встає по добі. Материно моє серце. Інша шкода, шкода, та подумаєш: зате буде і хлопець хоч куди.
Своє дитя хвалити погано, а куди НЕ безщасної буде та, яку приведе бог бути його дружиною.
Будь вина винна.
На своє щастя гріх нарікати.
Навчання – дурниця.
Я зроду нічого не читав, сестриця! Бог мене спас цієї нудьги.
Вік живи, вік учись, друже мій сердешний!
Я хотів би, щоб при всіх науках не забувайте головна мета всіх знань людських – доброзвичайність. Вір мені, що наука в розбещеному людині є люте зброю робити зло. Просвітництво піднімає одну доброчесну душу.
Май серце, май душу, і будеш людина повсякчас. На все інше мода: на уми мода, на знання мода, як на пряжки, на гудзики. Без неї (без душі) Просвітництво розумниця – жалюгідна тварюка. Невіглас без душі – звір.
Не будь той Скотинин, хто чогось навчитися захоче.
Ека притча! Я іншому не перешкода. Всякий одружуйся на своїй нареченій. Я чужу не трону, і мою чужий не руш же.
Я нікуди не йшов, а блукаю, задумавшись. У мене такий звичай, як що забору в голову, то з неї цвяхом НЕ виколоти. У мене, чуєш ти, що увійшло в розум, тут і засіло. Про те вся і дума, то тільки й бачу уві сні, як наяву, а наяву, як уві сні.
Ось лихої вдачі гідні плоди.
Кожен повинен шукати свого щастя і вигод в тому одному, що законно.
Краще вести життя у себе вдома, ніж в чужій передній.
Що називають в ньому похмурістю, грубістю, тобто одну дію його прямодушності. Зроду мову його не говорив так, коли душа його відчувала немає.
Починаються чини – перестає щирість.
Невіглас без душі – звір.
Май серце, май душу, і будеш людина повсякчас.
Пряме гідність в людині є душа … Без неї Просвітництва розумниця – жалюгідна тварюка.
