Нікому не подобається самотність. Але силою я нікого не примушую дружити зі мною. Від цього тільки гірше.
Як не старайся, коли боляче – болить.
Нікому не подобається самотність. Але силою я нікого не примушую дружити зі мною. Від цього тільки гірше.
Один раз погодишся з повною нісенітницею – і понесло!
Людині дарується надія, і він використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.
Людині дарується надія, і він використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.
Іноді мені стає нестерпно сумно, але в цілому життя тече своєю чергою.
Будеш читати те саме, що інші – почнеш думати, як все. А вони – суцільно селюк і міщани.
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не відходить цього шансу і будь щасливий. Як я можу судити з власного досвіду, в житті таких шансів буває раз, два – та й усе, а втративши їх, шкодуєш потім все життя.
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не відходить цього шансу і будь щасливий. Як я можу судити з власного досвіду, в житті таких шансів буває раз, два – та й усе, а втративши їх, шкодуєш потім все життя.
Мені здається, в нашій далекійвід досконалості життя повинно бути хоч трішки марного. Якщо все марне випарується, життя втратить навіть свою недосконалість.
Перемога мене чекає або поразка – це зовсім неважливо. Набагато важливіше відповідати своїм власним, мною ж встановленим стандартам. І в цьому сенсі біг на довгі дистанції – ідеальний вид спорту.
Хто придумав ці правила життя? Хто вирішує, що мені робити і чому? Хочу все це зрозуміти. А що далі – не знаю.
Проблем у кожного з нас було хоч греблю гати. Заморочки падали з неба, як дощ; ми захоплено їх збирали і розпихати по кишенях. Що за потреба була в них, не зрозумію до цих пір. Напевно, ми з чимось їх плутали.
Для того щоб жити, людині потрібні спогади, як паливо. Все одно які спогади. Дорогі або нікчемні, суперважливі або безглузді – всі вони просто паливо.
