– Поясніть суду – чому двадцять років все було добре, і раптом така трагедія?
– Вибачте, пане суддя, двадцять років тривала трагедія і тільки тепер все повинно бути добре!
– Мій чоловік, панове, небезпечна людина! 20 років мого життя віддано йому! 20 років я усмиряла його. Я утримувала його в межах сімейного життя. І тим самим рятувала життя. Ваше життя. Життя суспільства від нього! …
– Томас, іди додому і готуй вечерю. Коли я повернуся, нехай буде шість годин.
– Шість вечора або шостій ранку?
– Шість дня.
