Довіряти своєму чоловікові – найближчій людині – необхідно завжди і у всьому, не дарма ж кажуть, що чоловік і дружина – одна сатана.
Довіра прагне зустріти чесність.
Не завжди варто довіряти на 100% навіть собі. Ти ж не знаєш, в який момент з темного куточка твоєї душі вискочить маленький чортик, щоб нашкодити і все зіпсувати.
Довіра – це міст, який люди наосліп будують назустріч один одному, кожен зі свого боку. Ці дві його частини можуть збігтися,а можуть і промахнутися.
Коли втрачаєш довіру до людини, втрачаєш і самої людини.
Довіряй тільки собі. Чим би це ні завершилося в підсумку, це твоє життя, і як ти її будуєш, стосується тільки тебе.
Повна довіра межує з безумством.
Ми вкотре боїмося бути обдуреними, і все одно ж ліземо в цей вогонь довіри і згорає в ньому до тла.
Богу – довіряємо в кредит, все решта платять готівкою.
Обпалюють про одну людину, а не довіряєш потім цілого світу.
Люди, які дарують нам свою повну довіру, думають, що тим самим вони набувають право на нашу довіру.
В одному питанні чоловіка і жінки, безумовно, згодні між собою: і ті й інші не довіряють жінкам.
Жодна людина, що не виправдав твоє довіру, в цьому не винен. В цьому твоя помилка. Помилився в тому, що довірив тим, хто його не заслуговує.
Чоловік повинен мати волю, таку потужну, щоб жінка могла себе йому довірити.
Відстань – це тяжке випробування. Але воно як ніщо інше вчить головному – довірі.
Віра відрізняється від довіри тим, що в вірі немає питання чому.
Якби мудрі думки, причому, без всякої фігні, втёрлісь в мою довіру, ними б з вами ділилася, а так вони тільки мої.
Краса, гроші і статус – велика сила, але відданість, довіру і повагу – Божого благодать.
Наскільки б ми не довіряли людям в звичайному житті, коли стає особливо боляче, людина йде до людини.
Будь непорозуміння відразу розсіюються, і все так просто, якщо є довіра.
