Якщо людина не довіряє сам собі, то він не може перемогти ворога.
Те довіру, яке дарують нам діти, можна зруйнувати одним невірно зрозумілим поглядом.
Головне – бути вірними один одному, довіряти і підставляти плече у важку хвилину.
Те, що не можна ні побачити, ні помацати, може стати найціннішим товаром. І ця довіра!
Довіра до людей залежить від досвіду. Коли починаєш розуміти, що краще жити періодично розчарованим, ніж гарантовано вмирати озлоблені-недовірливим.
Того, хто плюнув в душу, пробачити можна, але от довіру і дружбу, повернути вже неможливо.
Від деяких таємниць краще триматися подалі, інші небезпечно ділити навіть з тими, кого ти любиш і кому довіряєш.
Той, кому загрожує небезпека, рано чи пізно втомлюється підозрювати всіх і вся, йому просто хочеться довіритися іноді першому зустрічному.
Довжина повідця прямо пропорційна ступеню довіри.
Будь обережний навіть з тими, кому довіряєш.
Ніколи не довіряй усміхненим.
У нашій довірі до інших вельми часто головну роль відіграють відсталість, себелюбство і марнославство.
Нічого немає більш могутнього, ніж люди, з’єднані довірою.
Говорячи людині неправду – втрачаєш довіру. Говорячи правду – втрачаєш людини.
Довіра виникнути може з нічого, але просто так не зникає. А якщо вже пропало, то. відновленню не підлягає воно.
Довіра – мати наївності і сестра простодушності.
У житті найголовніше довіру один до одного і тоді кожен буде відчувати себе вільним.
Довіра, як нервові клітини – практично не відновлюються.
У відносинах головне довіру і повагу один до одного … тоді і любов не загубиться!
Довіра – головна умова дружби.
Довіра – це відкриті двері в твою душу. І тільки від співрозмовника залежить закриється вона назавжди або відкриється ще ширше.
Заслужив довіру – виправдуй.
Почніть довіряти собі, і ви відразу зрозумієте, як треба жити.
