Магдалина билася і ридала,
Учень улюблений кам’янів,
А туди, де мовчки Мати стояла,
Так ніхто глянути й не посмів.
– 3 роки: моя мама найкраща!
– 7 років: мама, я тебе обожнюю!
– 10 років: мама, я тебе люблю!
– 15 років: мама, не кричи!
– 18 років: я хочу піти з цього будинку!
– 35 років: я хочу повернутися до мами!
– 50 років: я не хочу втратити тебе, мамо!
– 70 років: скільки б я віддала, щоб знову побачити тебе, МАМА!
Матері тримають дитячі руки недовго, а їх серця – назавжди.
В світі є тільки один прекрасний дитина, і він є у кожної матері.
Коли у тебе народжується дитина, ти повинна звикнути до того, що з цього дня твоє серце б’ється в інших грудей.
Колими були дітьми, мама була в нашому житті головною людиною. До неї ми несли всі наші біди і радощі, з нею радилися, ділилися найпотаємнішим. З віком у нашому житті з’являються інші люди: кохана людина, своя сім’я, діти … І мама тихенько поступається місцем ім. Так, це життя …
Але, виростаючи, не забувайте своїх мам. Зараз вони потребують нас так само, як ми колись потребували них. Їм необхідно знати, що вони – як і раніше важлива частина нашого життя. Давайте частіше говорити нашим мамам, як ми їх любимо і як багато вони для нас значать!
Часом ми стаємо тими, від кого мама говорила триматися подалі.
Розсовувати силою думки хвилі – це не диво, це фокус, а ось мати-одиначка, яка працює на трьох роботах, щоб прогодувати чотирьох дітей – ось це чудо. Ви, люди, часто забуваєте, що сила прихована в вас самих.
Ось дратує, коли мама заходить в твою кімнату і починає голосити, що типу такий бардак, зайти неможливо. Так ти і не заходь тоді.
Неважливо скільки мені років, поки жива моя матуся я – дитина.
Дочка, а для кого це ти так фарбуватися? – З подругами в кіно йдемо. – Аааа. Нехай твої подруги припинять тобі дзвонити на домашній і пристрасно сопіти в трубку. – Мааааам.
Щиро, по справжньому мене люблять двоє людей які називають мене “дочка”.
