Розумна людина – чи п’яниця, чи пику таку скорчить, що хоч святих винось.
Скільки вовка не годуй, всіх лосів заповідника на нього не спишеш.
Без носа людина – чорт знає що: птах не птах, громадянин не громадянин, – просто візьми, та й викину в віконце!
… жінки, це такий предмет просто і говорити нічого! Одні очі їх таке нескінченне держава, в яке заїхав чоловік – і шукай вітру в полі! Вже його звідти ні гачком, нічим не витягнеш.
Чим істини вище, тим потрібно бути обережніше з ними, інакше вони раптом звернуться в загальні місця, а загальним місцях вже не вірять.
Немає уз святіше товариства! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька і матір. Але це не те, братці: любить і звір своє дитя. Але поріднитися душею, а не по крові, може тільки одна людина.
Вітчизна є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Вітчизна моя – ти.
Всі обман, все мрія, все не те, чим здається.
Дивишся коштовності нашої мови: що ні звук, то й подарунок; все зернисто, крупно, як сам перли, і право, інша назва дорожче самої речі.
Якого горя не забирає час?
Є у російської людини ворог, непримиренний, небезпечний ворог, не будь якого він був би велетнем. Ворог цей – лінь.
Я кажу всім відкрито, що беру хабарі, але чим хабарі? Хортенятами. Це зовсім інша річ.
Чого смієтеся? – Над собою смієтеся !.
Я запросив вас, панове, з тим, щоб повідомити вам дуже неприємне звістка. До нас їде ревізор.
Ех, російський народ! Не любить помирати своєю смертю!
Нудно на цьому світі , панове!
Буває час, коли інакше не можна спрямуватисуспільство або навіть всі покоління до прекрасного, поки не покажеш всю глибину його справжньою гидоти.
Терпи казак’, отаман будеш!
Вітчизна є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Вітчизна моя – ти.
Нічого, нічого, мовчання!
